З Дніпра на Дунай. Адріан Кащенко
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу З Дніпра на Дунай - Адріан Кащенко страница 7

СКАЧАТЬ розглядіти. Не вагаючись, Василь, мов кішка, подерся на вербу й звідтіля побачив, що до козаків промовляє якийсь бравий полковник.

      — Кого ж, панове товариство, славне Військо Запорозьке, волите кошовим? — спитав він наприкінці промови.

      — Тебе волимо! Андрія Ляха кошовим! — почулося навкруги.

      — Калниболоцького волимо! — почали гукати інші козаки. — Калниболоцького!

      — Молодий ще Калниболоцький! — гукали треті. — Бахмета кошовим: він старий та певний лицар!

      — К бісам Бахмета! Старий, та й грамоти не знає, — який з нього кошовий? Андрія кошовим! Він учений! Він спроможеться вивести військо на Дунай, зуміє й до султана доступитись!

      — Андрія, Андрія! — вже одноголосно гукав натовп, і бравого полковника закидали шапками.

      Новий кошовий уклонився товариству й подякував за честь та пошану.

      Не гаючись, запорожці почали обирати іншу старшину, себто військового писаря, суддю, скарбника й осавула.

      Не доспавши сієї ночі, Василь не діждався, поки скінчилася козацька рада, а почав куняти, а далі, злізши з верби, зараз же під деревом простягся й заснув міцним сном, тримаючись однією рукою за свою шаблю, щоб, боронь Боже, хто-небудь ненароком її не взяв.

      Коли, відпочивши, він прокинувся, сонце було вже височенько. На галявині купами сиділи й лежали козаки, снідаючи тим, що кому Бог послав. Удалечині стукотіли сокири та коли-не-коли чути було, як голосно тріскотіли, ламалися й з великим шумом падали на землю підрубані дерева.

      — Добре, хлопче, спав! — почув Василь біля себе голос Очерета. — Час уже й снідати.

      — Не поїхали ще? — злякано схопився Василь на ноги.

      — Ні! Он чуєш: рубають дерева. То лагодять плоти, бо товариства прибуває сила, а байдаків не вистачить і на половину.

      — Коли ж попливемо?

      — Тоді, як збереться все товариство з Великого Лугу. Мабуть, так, що аж уночі.

      Василь умився біля недалекого озерця, витерся коміром сорочки, з’їв хліба з салом і попросив Очерета, щоб піти туди, де роблять плоти.

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.

/9j/4AAQSkZJRgABAQEASABIAAD/2wBDAAMCAgMCAgMDAwMEAwMEBQgFBQQEBQoHBwYIDAoMDAsK CwsNDhIQDQ4RDgsLEBYQERMUFRUVDA8XGBYUGBIUFRT/2wBDAQMEBAUEBQkFBQkUDQsNFBQUFBQU FBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBQUFBT/wAARCAMeAjoDAREA AhEBAxEB/8QAHQAAAwEAAwEBAQAAAAAAAAAAAAECAwUGBwQICf/EAGIQAAIBAgMGAwQHBQMHBA8C DwECEQAhAxIxBAUiQVFhBgdxEzKBkQhCobHB0fAUI1Lh8QkWYhUXGCQzcoImQ7O0GTQ3OEVTY3N0 dXaSlKLTNVRWZIOVJzajsiUoREZVZYT/xAAZAQEBAQEBAQAAAAAAAAAAAAAAAQIDBAX/xAApEQEB AQACAQMFAQEBAAIDAAAAARECMSESQVEDEzJhcRQiMwSBQlKh/9oADAMBAAIRAxEAPwD9qzBNpnr1 6V6HxuiBgDX0nnRko4omAenWimznJESeUmilYlVgyYFuVEOWJILZRc0OmeczGb7NaCcwYiwPw0oi tACT6WoD65AAmYJjWgPeiTcaHlQI8NlmBodZooPCc0SevOiJxWWQLi2sRQIEsbHNeZoGTmykW5xr QIrLmIUrpegkkCeZNBQOU0Cj6yyIGgoJZxlEEjnrQDGTLFcpgWoEBJIFx93pQSRLAqCo6m0etEpt lEkcus0KIyLIi4n1/lQGaImZImisvacatBEcqJp3kAlr2WiFJDTqBzj40FRmAM35gc6LgMHUwNcs 2Iods/aZWtERprQlCysyAQTqNKIkM2WSCJtJohrJMA6yY5nrRTfgI5zqaIVjyIAo0gi+aL9RRKRJ YNAysfiSKIXuqBAsRryodLIJzEm+pkUUmggyt7Gh4ZxlkgmCIIozpcQH2gGiAKrKuU5SBYmgHEgA /dJNBLNcmGjroKL0RcEAm4m9v1aidgtoHIEmRP3UP6RzcWki/vWodFmLGVFyJI/VqE8k7nKouqjU jUUEmYNuIWib0QMwC2mPdI1iilCgkiQomSdPhRBiC8BlVjcKaKixJi17nvRnTLkMAw+EC/8AOi6C SILRPUmfjRNSJUTY3taJNFSubONb3nnFDSYrHJiTcn9Wq4ySmXnv+op0CS4awgiep7xUU3AHvDTr oaL0hioaTpqasQO0MgcCOkcqsiAk4YFybTyvUohmZ СКАЧАТЬ