Наймичка. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ тілько вискоче Маруся, тоді сміливо наша. Не треба случая пропускать... Як не виграю, то й не програю. (Пішов).

      Харитина (виходе з відрами). Чи до роботи ж мені тепер, коли...

      Голос Рухлі: «Та швидше мені! Лізеш як нежива, — Сруль плаче...»

      Харитина. А, бодай він тобі луснув! Вже й підошов не чую: так уганяли. (Пішла).

      ЯВА ІХ

      Цокуль, а потім Борох.

      Цокуль (один). Ну й дівчина! А!.. Одберу від жидів Харитину хоч би там як! Прямо квітка... та ще трохи випив, і з думки не йде... Одберу!..

      Борох (виходить). Василь Микитович! Подождітє мене, пожалуста. Я зайду до Федьки — нам вмісті; проводіте меня від собаков.

      Цокуль. Слухай! Уступи мені свою наймичку Харитину.

      Борох. Ви знову за своє. Як же Рухля зостанеться сама з дітьми, га?

      Цокуль. Ти собі візьми бабу Горпину.

      Борох. А одчого ви не візьмете собі бабу Горпину?

      Цокуль. Та від того, що вона тутешня, а всі тутешні рвуть що не попало: чи молоко, чи масло, чи борошно — усе таскають додому, бо жінка моя другий місяць слаба: хто його вглядить. А Харитина тут чужа, родичів нема, то хоч поки подружок не заведе, красти не буде, а тим часом жінка видужає. От яке діло!

      Борох. Пес!.. І нашто вам ета рахуба?.. Вона нічого не поніма, вона лінива, без загаду нічого не зробе, вона тілько спать любе.

      Цокуль. О, у мене не буде спать.

      Борох. Оставте ето, просю вас.

      Цокуль. А я тобі кажу, що вона у мене буде служить,

      Борох. Ні, не буде.

      Цокуль. Та що ж вона, кріпачка ваша, чи як? Я більше заплатю — і піде до мене.

      Борох. Ну, то я вам скажу насурйоз: вона — бродяга!

      Цокуль. А ти ж держиш її, чом же я не можу?

      Борох. Ми? Ми другово діло... я знаю, де її взяв. Ну, оставте... вам будуть непріятності, бо Рухля її любить, піднімить гвалт і з досади скажить уряднику, што вона бродяга... і од вас її візьмуть у острог, тоді ні вам, ні нам.

      Цокуль. Ну, стривай! Чого нам свариться? Я тобі дам одступного. Хочеш?

      Борох. Одступного?.. Єй-богу, не знаю, што із вами робить... А сколько ви дадіте?

      Цокуль. Дам четверть вівса.

      Борох. Нам жаль так задешіво уступить.

      Харитина несе воду.

      Борох. Відітє, какая проворная — як куля: і сюда, і туда! Ви дадітє три четверті, нічого з вами робить.

      Цокуль. А, більш вже пропада! Нехай вже дві.

      Борох. Єй, нельзя! Какая дєвушка, на всю округу не знайдеш: умная і проворная.

      Харитина виходить з шинку і хутко іде за хату.

      Борох. Гляньте! Не, ви гляньте, прямо — куля!..

      Цокуль. Так пришли її завтра до мене з квітками, я сам з нею побалакаю, а ти не кажи їй нічого, не одговорюй!..

      Борох. Знаєте, Василь Микитович, СКАЧАТЬ