Наталка-Полтавка. Іван Петрович Котляревський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що я тебе давно уже — теє-то як його — полюбив, як тiлько ви перейшли жити в нашеє село. Моїх дiл околичностi, возникающiї iз неудобних обстоятельств, удерживали содiлати признанiє пред тобою; тепер же, читая — теє-то як його — благость в очах твоїх, до формального опредiленiя о моєй участi, открой мнi, хотя в термiнi, партикулярно, резолюцiю: могу лi — теє-то як його — без отсрочок, волокити, проторов i убитков получити во вiчноє i потомственноє владiнiє тебе — движимоє i недвижимоє iмiнiє для душi моєй — з правом владiти тобою спокойно, безпрекословно i по своєй волi — теє-то як його — розпоряджать? Скажи, говори, отвiчай, отвiтствуй, могу лi бить — теє-то як його — мужем пристойним i угодним душi твоєй i тiлу?

      Наталка (поет).

      Видно шляхи полтавськiї i славну Полтаву,

      Пошануйте сиротину i не вводьте в славу.

      Не багата я i проста, но чесного роду,

      Не стиджуся прясти, шити i носити воду.

      Ти в жупанах i письменний, i рiвня з панами,

      Як же можеш ти дружиться з простими дiвками?

      Єсть багацько городянок, вибирай любую;

      Ти пан возний — тобi треба не мене, сiльськую.

      (По окончании пения говорит).

      Так, добродiю, пане возний! Перестаньте жартовати надо мною, безпомощною сиротою. Моє все багатство єсть моє добре iм'я; через вас люди начнуть шептати про мене, а для дiвки, коли об нiй люди зашепчуть…

      Музыка начинает играть прелюдиум. Наталка задумывается, а возный рассуждает и смешные показывает мины на лице.

      Явление З

      Наталка и возный. И после выборный, показавшись на сцену, поет.

N 4

      Дiд рудий, баба руда,

      Батько рудий, мати руда,

      Дядько рудий, тiтка руда,

      Брат рудий, сестра руда,

      I я рудий, руду взяв,

      Бо рудую сподобав.

      Ой по горi по Панянцi

      В понедiлок дуже вранцi

      Iшли нашi новобранцi;

      Поклонилися шинкарцi;

      А шинкарка на них — морг:

      "Iду, братики, на торг".

      Iшли ляхи на три шляхи,

      А татари на чотири,

      Шведи-враги поле вкрили;

      Козак в лузi окликнувся —

      Швед, татарин, лях здригнувся,

      В дугу всякий iзiгнувся.

      По мере приближения виборного к оркестру, Наталка подходит к ведрам, берет их и уходит домой.

      Возный. Чи се — теє-то як його — нова пiсня, пане виборний?

      Выборный. Та се, добродiю (кланяется), не пiсня, а нiсенiтниця. Я спiваю iногдi, що в голову лiзе, — вибачайте, будьте ласкавi, я не добачив вас.

      Возный. Нiчого, нiчого. Вiдкiль се так? Чи з гостей iдете — теє-то як його?..

      Выборный. Я iду iз дому. Випроводжав гостя: до мене заїжджав засiдатель наш, пан Щипавка; так. уже, знаєте, не без того, — випили по однiй, по другiй, по третiй, холодцем та ковбасою закусили, та вишнiвки з кварту укутали, та й, як то кажуть, i пiдкрiпилися.

      Возный. СКАЧАТЬ