Мартин Боруля. Іван Карпенко-Карий

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Та нема часу й побалакать з тобою: Степана виряджаємо в город. А я люблю з тобою сидiть i розмовлять так, щоб нам нiхто не заважав i нiхто нас не бачив.

      Микола. А менi вже обридло ждать i ховаться од людей. Сьогодня скажу своєму батьковi, щоб побалакав з твоїм, а пiсля провiд i поженимся. Чи так, Марисю?

      Марися. Авжеж так, чого ще ждать?

      Микола. Поклич менi Степана, я хотiв з ним побалакать.

      Марися. Зараз.

      Микола. А йому сказать?

      Марися. З якої речi?

      Микола. А щоб на весiлля приїхав.

      Марися. Поспiємо ще. (Iде).

      Микола (оглядається). Марисю!

      Марися.  Чого?

      Микола (пiдходе). Не будеш сердиться, я тебе поцiлую?

      Марися. Ну, мерщiй!

      Микола цiлує її раз, хоче ще, Марися одводить його.

      Годi! (На вiдходi). А то ти до весiлля нацiлуєшся, а послi обридну. (Пiшла).

      ЯBAV

      Микола, а потiм Степан.

      Микола (один). I нiколи бiльше разу не хоче, тiлько оскому наб'є!.. Стривай же, я женюсь. Завтра батько побалакають з дядьком Мартином, а через два тижнi Марися буде моя жiнка! Жiнка моя!.. Тiлько подумать — та й гарно, а як оженюсь? О Мариночко моя кохана, ти, моє сонечко, i свiтиш менi, i грiєш мене.

      Входе Степан. Здрастуй, Степане!

      Чоломкаються.

      Сьогодня вже й їдеш? Ти до нас не зайшов. Може, гордуєш?

      Степан. Та знаєш, не через те, щоб там що… а вiд того, що… той… якось часу не було — короткий отпуск. Непремений засiдатель одпустив мене на малий срок з родителями повидаться… А тут бумаги про дворянство… то все з папiнькою читали… А ти ж як поживаєш?

      Микола. Нам що? Вдень наробишся, а ввечерi, разом з соловейком, щебечемо по садках!.. От у вас, мабуть, скучно там у городi?

      Степан. Чого нам скучать? У нас є бiлiярд, бульвар чудесний, панночок скiлько хочеш: у недiлю бульвар ними цвiте, мов маком всiяний… А то збереться компанiя, та поїдемо на Сугаклей, варимо кашу, ловимо рибу, печеруємо раки iлi запиваємо трехпробною i спiваємо крамбамбулi!

      Микола. Що ж то: трехпробная i крамбамбулi?

      Степан. Ха-ха-ха! Трехпробная водка, а крамбамбулi — романс! I скучать немає часу: у нас щодня бумаг приносять з пошти по мiшку…

      Микола. Що ж ви з ними робите?

      Степан. Записуємо у дiжурну, а потiм у вступающу, списуємо копiї.

      Микола. Навiщо ж то?

      Степан. А якi є бумаги? Ай-ай-ай! Особливо як заведеться пререканiє: кому дiло треба зробить. Тут один другого бриє так… що аж пальцi знать!.. Наш секретар пише:

      "Прошу не вдаваться в излишнюю, обременительную, безпо-лезную и для времени разорительную переписку, ибо 215, 216 и 217 статьи XV тома II части издания 1857 года поучают, как следует сие дело направить…" А нам знову отвичають: "Если категорически вныкнуть в указанные статьи, то оные к делу не относятся, ибо…" Чудесно!

      Микола. Ти їх, як молитви, знаєш…

      Степан. СКАЧАТЬ