Веселі пригоди. Петро Залєвський

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ що йому станеться?! Якщо є, клацнемо. А що?..

      Сказано – зроблено. Я подув по викрутку. Братуха – голова! Старший. Хіба ж ми нелюди які, щоб комп’ютера потрощити? Ми ж легенько, тільки заглянемо, подивимось, що там у ньому, а гляди, й робить почне. Коли там кнопочка є. Ота календарна. Ось тільки пару гвинтиків викрутимо…

      Володька від старання аж язика висолопив. А в мене від надмірного хвилювання чуб змокрів. Те-е-к… Один гвинтик вже є. Наш.

      – Тримай! – Володька простяг його мені.

      Від нервової напруги аж руки трусяться. Й сам не знаю як, але той клятий шуруп слизнув з моїх пальців, і…

      – Що?..

      – Упав. Десь тут… На підлозі.

      – Розтелепа!..

      Я тільки мовчки засопів. Хіба ж я хотів?.. Воно само якось.

      – Шукай тепер!

      Тутечки я вже огризнувся:

      – А не ти захотів компа розібрати?

      Якби не той невидимий гвинтик десь під ногами, то на підлозі уже б валялися і ґудзики з моєї сорочки. А коли б мені підвезло, то й з братушиної.

      Ми заходилися рачкувати. Нема! Ніде нема.

      – А може він, ну-у, туди-и… – я підкинув несміливо.

      – Куди? – Володька звівся на коліна.

      – Туди, – я тикнув пальцем на щілину між дошками, – упав…

      Не знаю, а лише здогадуюсь, чим би закінчилась наша дружня братня бесіда, якби до нас не завітав Ромка.

      – Що за поклони? – захихотів він, уздрівши нас на колінах, – ви чо’?

      – Ми це-е, кнопку на календар, – признався я, кивнувши на комп’ютер, – і шуруп загубили.

      – Через нього все! – не преминув вишкіритися мій братичок.

      Ромка здивовано роззявив рота та шкрябонув себе за вухом:

      – То ви що? Повні телепні? Ги-ги!

      – А чого?

      – Який календар? Це тобі що, шпиця у колесі? Ой, не можу!.. Ха-ха!.. – сусід зайшовся голосним сміхом.

      – Ми тільки глянути. А то не робить. – Володька ковзнув поглядом по «ящику», що мертво лежав посеред кімнати.

      – Тільки одним оком!..

      – І все!..

      – Що «все»? – перекривив Ромка братуху, гупнувши себе щиколотками по лобі. – Розбирають, ну?! Він же на гарантії! На га-ран-ті-ї! – ох, як же сусід запустив по складах, точно як англійській.

      – Ну і…

      – Розкручувати не можна! Не мож-на. Ясно?

      – І що тоді з ним робити?

      Ромка поважно всівся, розкинувши обидві руки на спинку дивана:

      – Дякуйте, що в сусідах такий чоловік живе, як я. Юзер!

      – В тебе ж на телефоні ні копійки. Щоби в Америку…

      – Ага! – докинув і я.

      – Причому тут мобіла! До мене завтра брат приїжджає. Двоюрідний. Дійшло?

      – Е-е…

      – Ну й не дійде! – чомусь розсердився Ромка. Начебто ми спроможні вгадувати чиїсь думки. – Він добре в компах волоче, – продовжив сусід, – лівака привезе.

      – А що воно таке? Лівак.

      – Хе-хе!.. СКАЧАТЬ