Соната для вітру та ночі. Ярослав Трінчук

Чтение книги онлайн.

      – Та ми хотіли б, але ви не даєтесь. – Василь намагався бути серйозним, а вийшло як у ображеної дитини.

      Оксана посміхнулась.

      – Не грайтеся. Тут дійсно є радіоактивний фон?

      – Он там, біля тієї скали, – показав рукою Богдан, – прекрасне місце. І чисте, чисте. Якщо ви перейдете туди, то ми не набридатимемо вам.

      – І поряд будемо. Про всяк випадок, – додав Василь

      – Де ви взялися на нашу голову? – проворкотіла Оксана, але уже не сердито. – Допоможіть перенестись.

      На цьому перша половина дня закінчилась. Купалися окремо. Обідали також окремо.

      Сполудні чоловіки одягнули акваланги й пішли на розвідку. Місце, котре вказали Богданові дешифрувальники, нічим не відрізнялося від всього іншого. Дно як дно. Каміння, водорості – зачепитися нема за що. А трішки далі – обрив і глибина. Мабуть, шукати треба саме тут.