Країна розваг. Стівен Кінг

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ цього літа працюватиме в універмазі «Філінз» у Бостоні, то вона казала, що там уже є кілька таких камер і планують встановити ще. Щоб ловити злодюжок.

      – Настане день, коли цих камер скрізь буде як собак нерізаних, – сказала вона. – Як у тій науково-фантастичній книжці про Поліцію думки[14]. Особливого ентузіазму я щодо них не відчуваю, звісно. Але на таких атракціонах, як «Дім жаху», їх не ставитимуть ніколи. Навіть інфрачервоних, які бачать у темряві.

      – Ні?

      – Ні. У «Джойленді» нема тунелю кохання, але «Дім жаху» – це сто процентів тунель обійманнячок. Чоловік якось сказав: ті дні, коли команда нічних прибиральників не знаходила біля колії щонайменше три пари трусиків, були для парку якимись неприбутковими. Але принаймні одне чітке фото цього типа в тирі поліція мала. Майже портрет. Його тиждень показували по телевізору й друкували в газетах. Як він притискався стегном до її стегна, показував, як тримати гвинтівку, так, як це завше роблять хлопці. Напевно, це бачили всі жителі обох Каролін. Вона всміхнена, а в нього кам’яне лице, без натяку на усмішку.

      – Бо в кишенях у нього лежали рукавички й ніж. – Сама думка про це мене вражала.

      – Бритва.

      – Га?

      – Він скористався небезпечною бритвою чи схожим інструментом. Це визначив патологоанатом. Хай там як, у слідчих було його фото, включно з дуже чітким знімком, і знаєш що? На жодному з них не можна роздивитися його лице.

      – Через сонцезахисні окуляри.

      – Частково так. А ще його підборіддя ховалося за борідкою-еспаньйолкою, а на голові була бейсболка, її довгий козирок затуляв ту дещицю його обличчя, якої не прикривали окуляри та борідка. То міг бути хто завгодно. Міг бути й ти, та тільки ти шатен, а не блондин, і татуювання у вигляді пташиної голови в тебе на руці нема. А в того типа було. Орел чи, може, яструб. На знімку з тиру його добре видно. Збільшене зображення татуювання друкували в газеті п’ять днів поспіль, у надії, що хтось побачить і впізнає. Але не судилося.

      – А в мотелі, де вони зупинялися за ніч до вбивства, зачіпок не було?

      – Ні. Він, коли реєструвалися, показав посвідчення водія з Південної Кароліни, але згодом виявилося, що те посвідчення вкрали рік тому. А її ніхто навіть не бачив. Мабуть, у машині чекала. Майже тиждень вона лишалася невпізнаним трупом, та потім поліція опублікувала фото її обличчя. Її зробили такою, наче вона спить, розрізу на горлі не показували. Хтось її побачив і впізнав (здається, приятелька з тих, з ким вона в дитячий садочок ходила разом). Ця дівчина розказала батькам загиблої. Не уявляю, що вони відчували, поки їхали сюди на машині і без надії сподівалися, що, коли приїдуть у морг, там виявиться, що то чиясь чужа кохана дитина. – Місіс Шопло повільно похитала головою. – Деве, мати дітей – великий ризик. Тобі це ніколи на думку не спадало?

      – Напевно.

СКАЧАТЬ