Сонячний Птах. Уилбур Смит
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Сонячний Птах - Уилбур Смит страница 36

СКАЧАТЬ вісімсот ярдів, – сказав я їй. – Думаю, це більше, аніж треба.

      – Шістнадцять, сімнадцять.

      Навіть я був вражений, я припускав, що тут глибина десь чотириста футів, така сама, як у Сонному басейні, в Синої, але волосінь досі розмотувалася, не зупиняючись, із великої котушки для ловитви великих риб.

      Нарешті я відчув, як свинцевий груз упав на дно, й волосінь ослабла. Ми зі страхом подивились одне на одного.

      – Трохи глибше за 850 футів, – сказав я.

      – Мені тепер буде страшно плавати над таким проваллям у землі.

      – Ну що ж, – сказав я рішучим голосом. – Я мав у своїх планах обстежити тут дно з аквалангом, але тепер це відпадає. Ніхто не зможе пірнути на таку глибину.

      Саллі подивилася вниз у зелені глибини, й плямисте, рухливе, віддзеркалене світло надало її обличчю якогось надприродного виразу. Її очі затуманилися, а вираз обличчя був якийсь розгублений. Раптом вона здригнулася, конвульсивне тремтіння пройшло крізь усе її тіло, й вона відірвала погляд від зеленої поверхні басейну.

      – О, мене опанувало таке дивне, таке огидне почуття – ніби хтось пройшов над моєю могилою.

      Я почав змотувати риболовну волосінь, а Саллі лягла спиною на дно човна, дивлячись на скелястий дах, що високо нависав над нами. Змотати всю волосінь було нелегкою роботою, але я працював наполегливо.

      – Бене, – несподівано заговорила Саллі. – Подивись туди.

      Я припинив змотувати волосінь і подивився вгору. Ми ніколи не дивилися на отвір у даху під цим кутом. Форма отвору вгорі змінилася.

      – Он там, Бене. Збоку, – показала Саллі. – Бачиш уламок скелі, який звідти стримить? Він надто акуратно обтесаний, щоб бути природним, ти згоден?

      Я роздивлявся його протягом певного часу.

      – Можливо.

      Але в моєму голосі прозвучав сумнів.

      – Ти знаєш, що ми ніколи не намагалися з’ясувати, де печера відкривається на вершину пагорбів, Бене. – Саллі підвелася й сіла збуджена. – Чом би нам це не зробити? Підіймімося нагору й подивімося на той уламок квадратного каменю. Ми зможемо піднятися туди, Бене?

      – Звичайно, – з готовністю погодився я.

      – Сьогодні. Негайно. Підіймаймося.

      – Чортівня, Сал. Уже по другій годині дня. Ми не встигнемо спуститися звідти до ночі.

      – О, ходімо! Ми візьмемо із собою ліхтарі.

      Рослинність на гребені пагорбів була густою й колючою. Я похвалив себе за те, що взяв мачете, бо довелося прорубувати для нас стежку крізь кущі.

      Ми визначили з рівнини знизу, де приблизно розташований отвір у скелі, але однаково нам довелося шукати його години зо дві у густих заростях, і я мало не провалився в нього.

      Несподівано земля розступилася під моїми ногами, відкривши глибоку чорну шахту, і я сахнувся назад, мало не збивши Саллі з ніг.

      – Вона була зовсім близько від мене, – сказав я, намагаючись виправдатися.

      Переляк СКАЧАТЬ