Князь-варвар. Ігор Макарук

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кожну часточку свого звабливого і красивого тіла, відчуваючи, як воно сповнюється жагою пристрасного бажання.

      Закінчивши натирати своє тіло, Ладомира сіла на ложе, звісивши ноги, поставила їх на шкіру, якою була застелена підлога, і прислухалася. Вона намагалася вловити хоч найменший звук, незначний шерех, який би означав, що Мечислав вже звільнився і прямує до неї, до її обіймів. Адже у її єстві вже поступово починав загорятися пекельний вогонь. Але марно, ніяких ознак того, що Мечислав вже прямує до неї, вона не почула. Навпаки, у цей пізній вечірній час життя у боярському будинку поступово, засинаючи, стихало. Ладомира піджала губки, скривившись, і у її оченятах промайнула тривога: «Мечислав вже мав давно прийти. Чи, бува, чого недоброго не трапилося?» Це питання запульсувало у її голівці, трішки притишуючи той пристрасний «вогонь», який її переповнював.

      Ладомира підвелася із ложа, одягнула сорочку, якусь мить постояла, а потім знову сіла на ложе. Вона, як імовірна господиня дому, могла пройтися будинком і прислухатися, що де відбувається. Могла вона пройти і до кімнати боярина, де зараз зібралися на раду ратні мужі переяславські. Але для цього потрібно знову одягатися, прибирати волосся під убрус, а вона цього не хотіла, тому що тоді всі її приготування будуть надаремно. А пройтися боярським будинком у тонкій шовковій сорочці, одягненій на голе тіло та ще й з розпущеним волоссям, вона не просто не могла собі дозволити, вона такого навіть помислити собі не могла.

      Залишалося чекати. Вона краєм вуха чула, що щось трапилося на тракті, неподалік Переяслава. Чи хтось помер, чи когось убили, Ладомира не знала. Вона тієї новини не взяла до уваги, тому що її думки заполонила інша звістка. А саме те, що воєвода Сігурд повелів, щоб саме Мечислав став командиром найкращої когорти у всьому дружинному війську. Її серце пристрасно колотилося від радості, а душа була переповнена гордістю за свого любого чоловіка. Перебуваючи у такому емоційному стані, хіба могла Ладомира зважати на те, що там десь щось сталося на тракті. Хіба мало чого навколо стається кожного дня, що їй до того, коли вона переповнена радісними відчуттями і трепетними передчуттями, які наповнені манливим очікуванням прийдешніх перипетій.

      – Що вони можуть так довго обговорювати, – прошепотіла стурбована очікуванням жінка.

      Її помисли понеслися до кімнати боярина Добромира, де зараз радили раду найкращі мужі Переяслава. Ладомира намагалася зрозуміти, відчути, що там відбувається, про що ведуть мову мужі славні. І серед тих мужів її Мечислав. Жінка спробувала усміхнутися, але усмішка вийшла дивною, більше схожою на гримасу.

      Ладомира встала з приготовленого ложа, пройшлася кімнатою, підійшла до вікна і зазирнула у непроглядну темінь ночі. Місяць сховався за хмарами, які нависли над містом. Ладомира знову прислухалася, але до її слуху долетів поодинокий гавкіт собак, які несли свою нічну сторожову службу.

      Молода красива жінка стояла і не знала, що їй слід вчинити. Думку одягтися СКАЧАТЬ