Ефект Ярковського. Те, котре – холод, те, яке – смерть…. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ шоколаду, а краще великого шматка київського торту.

      – Саша, с тобой всё в порядке? – Балтер стривожено заглядав йому в очі. Високо над ними, під самою стелею, нестерпно дзижчала приблудна бджола. Певно також мріяла про солодке.

      – Всё о’кей, Антей Маркович, всё путём, – Ярковський намагався сфокусувати зір на перламутрових пластинках шабатурки, знову відчути укорінюючий подих того холоду. – Роза Казимировна, да… Что ж она так?

      – Ты о чём? – насторожився Балтер.

      – Женщина определённо была со вкусом, а повесилась в таком кабацком платье.

      – Кто тебе сказал? – у Балтера почервоніла шия, а за мить і все обличчя.

      – Что?

      – То, что Роза Казимировна повесилась, – Антей Маркович вимовляв кожне слово окремо і виразно, немов підкреслюючи його. Ярковський уявив, як у школі він цим відточеним інтонаційним підкресленням напрягав учнів: «Вася, тебе «два» за домашнее задание!»

      – Догадался.

      – И про платье догадался?

      – Да.

      – Не темни, Саша… Я понял, – старий обома руками оперся на сервант. На Ярковського він тепер дивився крізь відображення у склі. – Ты начал самостоятельно собирать информацию о нашей семье.

      – Вы же сами просили расследовать это дело.

      – Убийство Илоны.

      – Да.

      – Но я не просил вытирать пыль со скелетов в семейном шкафу. И не просил тревожить… – Балтер зробив паузу, немов би вирівнював дихання, відтак продовжив з вимогою в голосі:

      – Кого именно ты расспрашивал о нас? Миру Борисовну, эту старую гэбэшную крысу?

      – Я не знаю никакой Миры Борисовны.

      – Тогда…

      – А вы вспомните, Антей Маркович, почему обратились именно ко мне.

      – Ты хочешь сказать… – Балтер різко повернувся, впіймав погляд Ярковського. – Эти твои способности…

      – Именно это я и хотел вам сказать, – еспер не відвів очей. – Эффект Ярковского. Но не Ивана Осиповича, а, как говорили в древности, вашего покорного слуги [7].

      – Так ты… видел, как вешалась Роза Казимировна?

      – Донька Кришталевої Кулі, – перейшов на українську реконструктор.

      – Что?

      – Да так, ничего, – Ярковський нарешті відчув, що його охоплений болем мозок знов закутий у твердий надійний череп, і рішуче відкрив шабатурку.

      «Упс!» – пискнуло розумне згущення.

      У шабатурці було порожньо.

      3

      Спочатку він не зрозумів, звідки приходять думки другого типу. Не думки-образи, а думки-голос. Вони зашелестіли крізь вуличний шум відразу після того, як повз Ярковського прогуркотіла багатоколісна фура з білими зірками на велетенській коробці кузова.

      «И зачем я обрезала волосы? – запитав голос. – Говорили же мне: не надо. СКАЧАТЬ