Час жити і Час помирати. Еріх Марія Ремарк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ кутку могли працювати одночасно не більше двох чоловік. Гребер почув голос Штайнбреннера.

      – Витягайте його сюди! Глядіть, щоб не присипало голову! Ми спробуємо з цього боку!

      Гребер відсунувся вбік. Інші поквапливо працювали в темряві.

      – Хто це? – спитав Зауер.

      – Не знаю. – Гребер звернувся до потерпілого: – Ти хто?

      Той щось відповів. Гребер нічого не розібрав. Поруч працювали товариші. Вони розгрібали й відтягували уламки.

      – Він іще живий? – запитав Штайнбреннер.

      Гребер обмацав обличчя. Воно було нерухоме.

      – Не знаю, – відповів він. – Кілька хвилин тому був ще живий.

      Гуркіт знову посилився. Гребер нахилився до самого обличчя засипаного.

      – Ми тебе зараз витягнемо! – гукнув він. – Ти мене зрозумів?

      Йому здалося, ніби він відчув у себе на щоках слабке дихання, але впевнений не був. Поруч сопіли Штайнбреннер, Зауер і Шнайдер.

      – Він більше не відповідає.

      – Ми далі не можемо. – Зауер увігнав лопату в землю з такою люттю, що вона задзвеніла. – Тут металева арматура і величезне каміння. Потрібне світло й інструменти.

      – Ніякого світла! – закричав Мюкке. – Хто спробує засвітити, буде розстріляний!

      Усі самі добре знали, що світити під час повітряного нальоту означало б самогубство.

      – От йолоп! – вилаявся Шнайдер. – Кому це не відомо!

      – Далі ми не просунемось. Доведеться зачекати, поки розвидниться.

      – Авжеж.

      Гребер присів навпочіпки під стіною і задивився в небо, звідки на погріб падали важкі громи. Він не міг там нічого розібрати. Він лише чув, як десь гуркоче невидима смерть. У цьому не було нічого незвичайного. Він уже не раз переживав і таке, і ще страшніше.

      Він обережно торкнувся рукою чужого обличчя. Сміття й куряви на ньому вже не було. Намацав губи. Потім зуби. Відчув, як вони легенько вкусили його за палець. Тоді вкусили дужче й відпустили.

      – Він ще живий, – повідомив товаришів.

      – Скажи йому, що двоє побігли по інструменти.

      Гребер знову доторкнувся до губів. Вони вже не ворушилися. Знайшов серед сміття руку і стиснув її. Але й рука більше не відповідала. Гребер її стискав і стискав – це було все, що він міг зробити. Отак він і сидів, чекаючи, доки закінчиться наліт.

      Принесли інструменти й відкопали засипаного. Це був Ламмерс. Худорлявий чоловік в окулярах. Знайшлися й окуляри. Вони лежали за якийсь метр на підлозі й були цілі. А Ламмерс був мертвий.

      Гребер із Шнайдером заступили в караул. Повітря було імлисте й пахло, як пахне завжди після бомбардування. Один бік церкви розбило. Хату командира роти також. Гребер запитав сам себе, чи не вбито Рае. Потім побачив його в напівтемряві, тонкого й довготелесого, за хатою; він спостерігав, як розбирають СКАЧАТЬ