Не судилось. Михайло Старицький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дружити, як людина з людиною, а треба конечне любощі замішати?

      Пашка. Розказуйте, розказуйте! Так і повірили! Щоб ото ваш брат ходив до нашого так тільки, аби час пробавити, а щоб про інше й на думці не мав?! Ще парубок – може, а що пан – зроду!

      Михайло. Та я за панів не обстоюю!.. Але, здається, я нічим не образив нікого, а зо всіма вами щиро, як з рівними.

      Пашка. Крий боже! За вас всі чисто… і Катря так, – боже! Питала навіть, чого пана Михайла третій день не видко?

      Михайло. Невже питала?

      Пашка. і не раз. Та вас-таки, певно, в любистку купали, бо всі дівчата за вами аж-аж-аж! А Катрі й надто сподобались. Тільки й мови, що про вас…

      Михайло. Брешеш!

      Пашка. Далебі!.. Ага!.. А чого почервоніли? А тільки що казали! (Сміється).

      Михайло. Де там почервонів? Пустуєш! То у мене звичка така… Адже, пам'ятаєш, як була маненькою у дворі та вмісті гралися, то було цукеру тобі вкраду, та зараз і піймаюся: спитають тільки, а я й спалахнув!

      Пашка. Пам'ятаю, пам'ятаю – ви добрі були. Ну, прощавайте ж!

      Михайло. А ти куди тепер?

      Пашка. Піду до Катрі; може, витягну.

      Михайло. Піди, голубко, та виклич гуляти. Сьогодні ж неділя.

      Пашка. Заманулося? Ну, добре, добре! (Вийшла).

      Михайло. Будь ласка!

      ВИХІД V

      Михайло і Павло.

      Михайло (до себе). Жартівлива, але щира. Тільки, що вона постерега? і чого я почервонів, справді? Чого я зрадів так?

      Павло (виходить до дивана). Михайло! Ти тут?! А чого ти не прийшов допомогти?

      Михайло. Спізнився купанням, а тут перебили ще наші: кузен Білохвост приїхав.

      Павло. Ага! А я так натомився, що й рук не зведу. Дай тютюну!

      Михайло. Може, сигари хочеш? Добрі.

      Павло. Цур їм, то панські витребеньки! А мені не лишень міцного; якби махорки, то ще лучче!

      Михайло. А сигари – ласощі? (Подає тютюн).

      Павло. Атож! Мені от треба затягтись міцним чим, щоб у грудях одлягло, бо переговоривсь; а вашому братові, білоручці, сигару в зуби для того, щоб пахучим димом дурманить нерви та придумувати собі заласні картини та мрії.

      Михайло. По-твоєму – кожна приятність, кожна втіха, то трохи чи не карна провинність? Аж досадно, їй-богу!

      Павло (закурює). А ти, мій голубе, розкинь розумом, що кожна така приятність для одного коштує неприятності для багатьох.

      Михайло. А! La proprіlete c'est le volt?[22] Чули! Не згоден: довго ще вона світ підпиратиме, та й хто його віда, коли її знищать? Егоїзм – підвалина усьому; треба його тільки направляти добре та викохати в противагу йому другу силу не меншу – любов!

      Конец ознакомительного фрагмента.

      Текст предоставлен ООО «ЛитРес».

      Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.

      Безопасно СКАЧАТЬ