Тигролови. Іван Багряний

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ турок. Чому запорожці? Тому, каже, що так уже заведено на цій землі – як десь нема кому дати ради, то запорожців туди! Або принаймні їхніх нащадків. На Кубань? – Запорожці. На Терек? – Запорожці. Під Петроград? – Запорожці! І тут – теж… Цар Микола, бач, не був дурень, коли напосівся на тих дурних «хахлів». Сам Бог, як творив цей світ, то мав саме їх на увазі. Відтоді так воно вже й ведеться… Будьмо ж!.. А кінчиться хіба аж на нас. Бо на нас тпрру! – де сядеш, там і злізеш… Кельнер! Крем-соди!!!

      Прослухавши лекцію, хлопці запивали її білою; весело цокались, робили додатки до лекції, вставки, редакційні зміни. Було весело, було безтурботно.

      Ось так вони собі розважалися, забувши про все на світі і ні на кого не зважаючи. Майор знову занурився в газету і дочитував уже шосту сторінку, дійшовши до спортивної та іншої всесоюзної хроніки.

      До салон-вагона зайшло двоє в гумових плащах, в елегантних хромових чоботях і в узбецьких – таких модних влітку – тюбетейках. Сіли біля крайнього столика, відкоркували пляшку пива, п’ють. З нудьги блукають очима по салону, придивляються до химерної люстри, прислухаються до сміху і гомону. Дивляться собі на майора, дивляться собі на веселу компанію… Перезираються.

      Потім один встає і підходить до хлопців. Спиняється напроти того, що у френчі й галіфе кольору кави. Якийсь час пильно вдивляється в нього, а тоді в тиші, що запанувала на хвильку, виголошує урочисто:

      – Слєдуйтє за мной!..

      Юнак у френчі ліниво подивився знизу вгору і спокійно взявся знову до пляшки:

      – Пробачте, ви до мене?

      – Так, до вас!

      – Я вас слухаю…

      – Слєдуйтє за мной! – повторила тюбетейка з притиском, засовуючи руку в кишеню.

      – Ого… Чи правильно я вас зрозумів і чи правильно – чи туди ви втрапили?

      – Мовчать! – гримнув нагло гість у тюбетейці.

      Другий підійшов і став поруч, посміхаючись і прудко бігаючи очима по компанії та по салону.

      – Мовчать!.. – повторив перший погрозливо. – Слухать, коли приказують! Ви заарештовані! Слєдуйтє за мной…

      – По-перше – я ще не заарештований. По-друге – я не збираюсь поки нікуди «слєдовать». А по-третє – то ми ще подивимось, хто і куди буде зараз «слєдовать»… – Юнак помалу звівся і, стиснувши щелепи, став, пристукуючи обцасом та спершись на спинку стільця рукою:

      – Слухай-но… Ти… Чи я п’яний, чи ти п’яний? Чи я осел, чи ти… Ану – ваші документи?!! – раптом випалив він до обох зразу. – Ордер на арешт?… Будь ласка, ордер на арешт?!!

      – Прошу… – І гість у тюбетейці вийняв з кишені пістоля й підніс його арештованому до носа: – Ось ордер на арешт.

      – Браво! – скривився зневажливо юнак. – Але дурню ти! То фальшивий ордер. Такий самий ордер і я маю, прошу, ось… – і одвернувши полу френча, зухвало поляпав рукою по кобурі, що висіла з пістолем на пасі ззаду.

      Вмить його підбито під руку. Завернуто руки методом джіу-джитсу СКАЧАТЬ