Місце для дракона. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

      Я й не помітив, що знову підвищив голос, і личко малого скривилось, а губи засіпалися – ось-ось заплаче.

      – Андрійку, тато ж добрий, правда? Не сердься на тата. Ми з мамою трошки посварилися, та зараз помиримось. А потім татко спече зайчи… зайця, і ми з тобою його згамцяєм.

      – А чо мама сказала, що не буде гамцяти її?

      – Її? Кого її?

      – А зайчиху.

      Господи…

      – Мама пожартувала. Зараз тато піде маму перепросить.

      Христя сиділа на канапі, підперши руками підборіддя.

      – Христю… ну, Христю… ну що ти, їй-богу… Хочеш, я її викину? Хочеш? Я закопаю її на городі. Можу й хрест витесати, й труну.

      – Не блазнюй.

      – Ну, ти взагалі… Звідки я міг знати – зайчиха це чи заєць?… І, як на те пішло, я не можу зрозуміти, чого ти аж так розпачаєш?

      – Бо це добром не закінчиться.

      – Що саме?

      – Вони помстяться.

      – Хто?! Що з тобою?

      – Невже під час полювання нічого дивного з тобою не було?

      – Дещо було… Наприклад, багато крові з цієї зайчихи виюшило. Потім… вона важить удвічі більше, ніж заєць тих же розмірів, хоч і не вагітна.

      – А ще?

      – Більше нічого.

      – Неправда.

      Жіноча інтуїція – двадцять восьме чудо світу, а тому я змушений був розповісти все по порядку.

      Зайчиху я запхав у заморозник, а вранці, перед тим, як іти на роботу, закопав на городі. Я б все одно її не їв. У пам’яті ще залишався той дикий погляд.

      Увечері, повертаючись із роботи, ще з машини помітив незнайомця, який зазирав у вікно. Пологий схил дозволив мені з вимкненим двигуном безгучно підкотити до самих воріт. Намагався його не сполохати, але клята хвіртка таки зойкнула, і незнайомець кинувся за ріг. Я помчав навздогін, але той щез безслідно.

      – Винеси сміття, – сказала Христя по вечері.

      Ми зсипали сміття за кущами аґресту, якраз там, де я закопав зайчиху. Коли наблизився, то отерп – на тому місці зяяла яма. Хтось викопав зайчиху. Навіщо? Спересердя я висипав сміття в яму і, повернувшись до хати, вигукнув:

      – Все ясно!

      – Що тобі ясно? – спокійно перепитала Христя.

      – Ви всі змовилися! Ну признайся! Хочете мене розіграти?

      – Я тебе не розумію.

      – Що тут не розуміти? Це стосується зайців. Я не знаю, якої мети ви домагаєтеся, але жарт затягнувся.

      – Поясни щось… нічого не можу второпати.

      – Якби ти не була моєю жінкою, я б тебе відправив до театру. Ти чудова артистка. Але не на того напали! З ямою ви переборщили.

      – З якою ямою?

      – З могилою преподобної зайчихи! Там зараз яма! А зайчиха щезла. Що, совість замучила, що добро пропадає?

      – Там – яма?

      – Яма, яма! Але я вас розкрив! Це ти сама любенько СКАЧАТЬ