На кожум’яках. Іван Нечуй-Левицький

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ всю Глибочицю; тільки вона якась гостра, палка, як огонь.

      Сидір Свиридович. От уже твоя сестра Горпина, так так, що розум. Як пустить язика, то він у неї, як млинове колесо, тільки дрррр… Меле разом і шеретує. А ти мнеш, мнеш тим язиком… Так ним м'яла, і як ми бралися.

      Євдокія Корніївна. Що це з тобою сьогодня сталося! Та нащо ж ти мене брав, коли в мене і ніс, як у чорногуза, і язик, як колода, і розум десь дівся?

      Сидір Свиридович. На те брав, що було треба… бо полюбив тебе, моя старенька.

      Євдокія Корніївна. Як же ти мене полюбив, коли я була погана? Оце справді штука!

      Сидір Свиридович. Та бач, стара, молодий хлопець часом неначе здуріє. І я, мабуть, тоді…

      Євдокія Корніївна (встає). Оцього я вже не знесу! Це вже мене до сліз доводить! і така, і сяка, і носата, і мизата, і дурна, і без'язика. (Плаксиво.) Ти забув, що я твоя жінка?

      Сидір Свиридович. То я жартую! Та схаменись! Я вередую; ще не прочумався.

      Євдокія Корніївна. Доки ти мене дражнитимеш, мов собаку!

      Сидір Свиридович. Цить, цить, голубочко! Їй-богу, я не хотів того сказати. Якось само на язик лізе. Що це таке зо мною? Пху на тебе, сатано!

      Євдокія Корніївна. Постій! Прийде сестра, то я пожаліюсь.

      Сидір Свиридович. Ой лишечко! Що хоч роби мені, тільки не кажи Горпині.

      ВИХІД З

      Євдокія Корніївна, Сидір Свиридович і Горпина.

      Горпина вбігає в хату з порожнім кошиком на руці.

      Горпина. Добривечір вам у вашу хату! (Кидає до порога кошик і розлягається на стільці.) Оце втомилась! Бігала, бігала, як той хорт за зайцями, доки не випродала усіх яблук; а це думаю: давай забіжу до Рябка та ковтну чарку горілки.

      Сидір Свиридович. До якого Рябка? В мене був собака Рябко, та я давно прогнав його з двору, що так погано дражнили.

      Горпина. Хіба ж вас не Рябком дражнили та й тепер дражнять на Кожум'яках? Куди ж пак! Запаніли наші!

      Сидір Свиридович. А хоч би трохи й запаніли? Та й дочку ж маємо вчену: вчилась у пансіоні аж три місяці. Треба вам якось краще нас величати.

      Горпина. Чули ми вже цієї, чули. Давай лиш, сестро, чарку горілки або чаю, або чого-небудь, бо в мене пелька засохла од біганини. Людям неділя, а мені все будень. Химко! Химко! роздимай там мерщій самограй, чи самовар!

      ВИХІД 4

      Євдокія Корніївна, Сидір Свиридович, Горпина й Химка.

      Химка (виглядає з пекарні в двері). Зараз, зараз! Роздимала, роздимала хвартухом, так нічого не помагає.

      Горпина. Дми, про мене, хоч халявою, та давай швидше самовар. Чи є в твоїх хазяїнів горілка?

      Химка. А хіба ж я лазила по хазяйських шахвах? В шинку, знаю добре, що є.

      Горпина. То ке сюди на стіл цілий шинк.

      Сидір Свиридович. Ого-го! Ще й жида впрете сюди на стіл з шинком.

      Химка. СКАЧАТЬ