Великий ветеринарний довідник. Отсутствует

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ознак і бактеріологічних досліджень, диференціюючи від ящура, вірусної діареї та злоякісної катаральної лихоманки великої рогатої худоби.

      Лікування. Проводять хірургічну обробку некротичних виразок, видаляють тканини, що омертвіли, промивають очищену рану 3 %-м розчином марганцевокислого калію або 3 %-м розчином перекису водню. Внутрішньом’язово вводять хлортетрациклін, дибіоміцин, дитетрациклін.

      Профілактика. У зв’язку із тим, що некробактеріоз виникає в господарствах, де є умови для пошкодження кінцівок, особливо шкіри міжкопитної щілини і вінчика, вживають заходи для усунення цих чинників: забезпечують сухою підстилкою в стійлах, роблять своєчасне обрізання, розчищення копит і т. п. При появі захворювання хворих ізолюють і лікують, а в інших тварин оглядають копита, наявні ранки обробляють дезінфікуючим розчином (5 – 10 %-й розчин креоліну, 2 – 10 %-й розчин формаліну, 5 %-й розчин мідного купоросу та ін.). Корисними є ванни для ніг із вказаними розчинами впродовж 3–5 днів.

Парагрип

      Етіологія. Переносники захворювання – хворі тварини і вірусоносії, які заражають здорових особин повітряно-краплинним шляхом і, можливо, перорально з молоком хворих корів, не виключається також статевий шлях передачі. Виникає частіше в холодну пору року, чому сприяють стреси, особливо при транспортуванні і скупченні тварин.

      Клінічні прояви. Гостра контагіозна вірусна хвороба, що характеризується переважним ураженням органів дихання. Уражає головним чином телят віком від 10 діб до 5–6 місяців. Збудник – параміксовірус, малостійкий до дезінфікуючих засобів. Наприклад, його інактивують ефіром, хлороформом, розчинами кислот і лугів.

      Інкубаційний період хвороби триває 24–30 годин. Спостерігаються пригніченість, гіперемія слизової оболонки носа, сльозотеча, виділення з носа, задишка, підвищення температури тіла до 40,9 – 41,5 °C, кашель, розвивається кон’юнктивіт.

      Лікування. Лікувальні заходи в основному спрямовані на підвищення загальної опірності організму тварини і профілактику бактерійних ускладнень. Украй важливо забезпечити тваринам повноцінне годування, правильне утримання, оптимальні параметри мікроклімату.

      Профілактика. Для пасивної профілактики застосовують сироватку антитіл. Необхідно дотримуватися усіх систем організаційно-господарських і ветеринарно-санітарних заходів.

Пастерельоз

      Етіологія. Збудник – пастерела – малостійкий до дії дезінфікуючих засобів, але при нагріванні до 70–90 °C гине впродовж 5 – 10 хв. Максимальна виживаність у ґрунті і воді становить 26 діб, у гної – 72 дні.

      Хворі і тварини, які перехворіли, виділяють пастерел до зовнішнього середовища з виділеннями з носа і випорожненнями. На виникнення хвороби у будь-яку пору року впливають стресові чинники. Шляхи зараження – аліментарний та аерогенний. Летальність становить від 10 до 75 %.

      Клінічні прояви. СКАЧАТЬ