Название: Хазяїн
Автор: Іван Карпенко-Карий
Издательство: Стрельбицький Дмитрий Майєвич
Жанр: Зарубежная классика
Серия: ШЕДЕВРИ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ
isbn:
isbn:
Маюфес. Ні, так не вийде. Рівно милійон назначено тілько на розплату і на всі розходи – агентів багато!
Пузир. Виходить, два милійона чистеньких? і це кругла сума! З нічого два милійона? Капитал! Такого капиталу кредитори не подарують. Найдуться завзяті, будуть судиться, а як діло дійде до суда – тоді погана справа!..
Маюфес. Нікогда!! Візьміть в разсужденіє: вся ця сума розкинеться не на бідолах яких, а на московських, на лодзінських фабрикантів та на. всякі банки! Фабриканти та банки розкинуть потері на других, підведуть свої баланси – і квіта. Ха-ха! Що їм така сума – виграшка!
Пузир. Еге! Для багатьох, мовляв, виграшка, а для одного капитал! З миру по нитці – голому сорочка!
Маюфес. Ха-ха-ха! істина глибока.
Пузир. Ну, добре. Я переведу на свої степи дванадцять тисяч ваших овець до осені, а восени на салган разом з своїми. Це все добре… А яку ж я матиму користь за поміч?
Маюфес. От за цим же мене й послано до вас, щоб ви сказали свої умови.
Пузир. Трудне діло… Страшне, опасливе діло!.. Двадцять процентів з валової виручки. Менше не візьму.
Маюфес. А чом же не з чистої прибилі?
Пузир. Може, хто другий візьме з чистої.
Маюфес. Про других нічого й балакать. Все діло треба вести без документів, на честь! А кому ж повірить: тілько таким хазяїнам, як ви! Ви не захочете взять чужого?
Пузир. Навіщо мені чуже, коли у мене й свого доволі… Так двадцять процентів з валової виручки. Коли согласні, переганяйте овець на мої степи.
Маюфес. Ваше слово для всії околиці – закон, і вже коли не можна взять двадцять процентів з чистої прибилі, нехай буде з валової виручки. А дозвольте знать: які розходи будете лічить?
Пузир. Випас, чабани, догляд.
Маюфес. Ваше слово – закон! А на які степи переганять овець?
Пузир. На Суху Балку – три тисячі, на Роздолля – п'ять тисяч і на Кам'яний Брід – чотири тисячі!
Маюфес. Завтра всі розпорядки зробимо… Терентій Гаврилович, я чоловік бідний, служу і вам, і Петру Тимофеевичу… Самі знаєте… Скілько ваша ласка?
Пузир. Поки не буде видко мого заробітку, я не можу назначить вам нічого. А восени, після салганів, я вас не обділю, заплатю по-хазяйськи.
Маюфес. Ваше слово – закон; ваша честь – вище всяких векселів і розписок! Надіюся, що не обділите бідного чоловіка! Прощайте, треба поспішать, щоб не пропустить поїзда.
Пузир. О, ще поспієте!
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со СКАЧАТЬ