Шовковий шнурок. Володимир Малик

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ його розповнілому, випещеному обличчі промайнув вираз удаваного невдоволення й досади.

      – Великі візирі, мабуть, придумані аллахом для того, щоб султани не мали спокійного життя, – сказав він капризно. – Ти налякав цю маленьку італійську пташину, і вона втекла…

      Кара-Мустафа вклонився ще раз.

      – Я визнаю свою провину, мій володарю, але, на жаль, і в намісників бога на землі є обов'язки, хоча, не приховаю цього, їх значно менше, ніж у великих візирів… І ці обов'язки змушують мене турбувати мого падишаха навіть у святу п'ятницю.

      Султан на знак згоди кивнув головою.

      – Ну, гаразд, гаразд… Розповідай, що трапилося!

      – Мій повелителю, – почав тихо Кара-Мустафа, – після переможної війни проти урусів…

      – Ця перемога дуже дорого нам коштувала, – похмуро кинув султан. – Хай у майбутньому оберігає нас аллах від таких перемог!

      Кара-Мустафі не сподобалися ці слова султана, але він зробив вигляд, що не чув їх, і знову повторив те, що сказав щойно. Тільки тепер у його голосі почулися металеві нотки, які він іноді дозволяв собі в розмові з султаном, коли якимось підсвідомим чуттям відчував, що той перебуває в стані душевної млявості і не розгнівається на нього.

      – Мін повелителю, після нашої перемоги на півночі ми відразу ж почали готуватися до війни на заході… Зараз настав час приймати рішення. Від паші Ібрагіма є донесення. Наші вивідачі в Австрії сповіщають, що віденський двір теж не дрімає… Імператор Леопольд з благословення папи Інокентія направив послів у Варшаву до короля Яна Собеського, щоб домовитися про союз…

      – Що? Вони таки хочуть підписати договір?

      – Так. До них приєднуються німецькі курфюрсти.

      Магомет схопився з отоманки. Повідомлення схвилювало його.

      – Ми висічемо їх упень! – вигукнув він. – Ми запроторимо їх усіх на галери! Адже у Собеського немає й десяти тисяч війська!?

      – Однак подейкують, що він зобов'язується виставити сорок тисяч.

      – Хотів би я побачити ті сорок тисяч! Звідки їх візьме? Казна ж у нього порожня.

      – Зате у папи багато золота… Дасть Ватікан!

      – Гм, ти маєш рацію… Скільки ж війська може нашкребти той нікчема Леопольд?

      – Леопольд нібито обіцяє майбутнім союзникам виставити проти нас, як доносять вивідачі, шістдесят тисяч… Ну, а коли реально, то, я думаю, тисяч сорок…

      – А курфюрсти?

      – Ті приведуть тисяч двадцять… Найбільше – тридцять…

      – Ну, що ж – тоді кинемо під Відень удвічі більше! – запально, мов юнак, вигукнув Магомет. – І я сам поведу це військо – зітру на порох Австрію і Ляхистан! Знищу мерзенних гяурів…

      Останні слова султан вимовив уже без пафосу, мляво, і Кара-Мустафа ледь помітно усміхнувся в бороду, бо знав, що цієї запальності падишахові вистачить ненадовго.

      – Ми повинні розбити їх, перш ніж вони об'єднаються, мій повелителю, – СКАЧАТЬ