Название: Буквар миру. Книга для сімейного читання
Автор: Григорий Сковорода
Издательство: ДП с иностранными инвестициями ""Книжный Клуб ""Клуб Семейного Досуга""
Жанр: Философия
isbn: 978-966-14-9964-4,978-966-14-9255-3
isbn:
Яке ж бо дурне все те, що суперечить блаженній природі!.. Ми боїмось голоду, забувши, що куди частіше люди помирають від переситу. Дурна туга сама не знає, чого бажає. Бо хіба не від нудьги й той-таки пересит? Краще вже вмерти, аніж усе життя нудьгувати в несродності. Несродність важча за будь-яке безділля. І краще вже черепасі не повзати, ніж літати. Не повзаючи, вона лише втрачає сродну забаву, а літаючи, ще й стогне, крім того, під тягарем несродності.
Яків. Слухай, Афанасію! Чи ти чув байку про собаку-дворняку й осла, що…
Афанасій. Так! Ми позавчора вволю насміялись, як він, позаздривши собачим ласкам, сперся копитами на пузо хазяїну.[202] Як черепасі не бувать орлом, так і ослу – придворним чоловіком.
Єрмолай. А скажи-но, яку ж віддяку дістав осел, що стрів хазяїна придворною ласкою?
Афанасій. Таку саму, як і слуга, котрий на людях зняв із королівського вбрання блоху.[203]
Лонгин. Мавпа – ось справжній герб усіх оцих. Дивно, що вони її не різьблять на своїх печатках. На печатці кесаря Августа була сила: «Festine lente» – «Спіши повільно».[204] А їхні печатки прикрасили б слова: «Осмілься, хоч би що».
Наш спільний приятель – ви знаєте, про кого я кажу,[205] – написав байку про козеня та вовка-музику, додавши до неї ось таку пораду: «Tu nihil invita dices, faciesve Minerva», тобто: «Не кажи й не роби нічого без ласки Мінерви».
Якось я в нього спитав: що означає старовинна приказка «Без ласки Мінерви»? А він відповів: «Не пнися до того, що не дано від природи. Без Бога, як знаєш, годі й до порога. Коли не рожден, так не сунься у книжність. Ах, скільки-то люду впало у вічну муку! Чи всі ми родились, щоб вчитися в школі? Хочеш бути щасливим? Будь задоволений власною долею» […]
Добре й росіяни кажуть: «За Богом підеш, добрий путь знайдеш». Отже, ревно слідувати Богові – це найсолодше джерело миру, щастя й мудрості. Нехай же всяк знає свою природу й упевниться, «щó приємне для Господа».[206]
Суспільство – це те саме, що й машина. Нелад у ній буває тоді, коли її частини відступають від того, для чого вони зроблені своїм майстром.
Сродність до землеробства
Слухай, Афанасію! Скажи-но тепер: що ти за звірок? Що за пташка? Для чого народжений?… Мені здається, ти народжений для землеробства.
Афанасій. Ясна річ, за своєю природою я люблю сади, поля, ліси, але справжній землероб – то мій батько.
Лонгин. Слава Богу! Ти народився для цього тому, що інші – для іншого, а вони народжені для іншого тому, що ти – для цього. Ось воно – Царство Боже. Тільки не сперечайсь! Ладнайся орати землю, заготовляти харч для людей і скотини, водити череди чи бджоли, чи що вже там звелить тобі твій Господь. Не бійсь! Сам труд у твоїй справі буде тобі солодший за пахуче повітря, чисті потоки вод, пташиний спів та навіть плоди твоєї праці. Цього чекає від тебе твоя вітчизна.
Коли ж не скоришся СКАЧАТЬ
202
Сковорода має на думці Федрову байку «Улесливий Осел і Хазяїн».
203
У діалозі Еразма Роттердамського «Гамірний бенкет» є історія про те, як слуга, котрий зняв блоху з одягу Людовика XI, отримав у нагороду сорок золотих. Побачивши це, інший слуга за якийсь час удав, що зробив королю ту саму послугу. Але за неї він отримав сорок ударів батога.
204
Як свідчив Светоній у «Житті дванадцяти цезарів» (ІІ, 25), Август любив повторювати цей вислів, маючи на думці дії взірцевого полководця, якому «менше за все личить бути поспішливим та необачним».
205
Тобто Сковорода як автор «Езопової байки».
206
Послання св. ап. Павла до ефесян 5:10.