Буквар миру. Книга для сімейного читання. Григорий Сковорода
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Буквар миру. Книга для сімейного читання - Григорий Сковорода страница 26

СКАЧАТЬ лише внутрішнім відчуттям, нічого не передбачаючи.

      Афанасій. А коли б не повернув, то що було б?…

      Яків. Було б те, що й іншим, які за ним не пішли. З’явилося зненацька гнане їм назустріч стадо свиней і всіх їх заляпало, як сказано в книзі Плутарха про ангела-хранителя Сократа.[167] І можна не сумніватись у тому, що цей муж, перебуваючи в бесідах, говорив здебільшого про цього мудрого наставника й голову щастя. Тому витає й у нас ось оце премудре прислів’я: «Без Бога ні до порога, а з Ним хоч за море».

      А коли в Афінах не стало таких співрозмовників, отоді-то джерело, що напувало сад суспільства, джерело мудрості геть обтупали й забузували стада свиней.[168] Стада ці були збіговиськами філософських мавп, які, крім показної маски, тобто філософської опанчі й бороди, не мали ані дрібки справжньої мудрості. Ось хто зіпсував розтлінням саму основу афінського юнацтва. Тепер воно й здумати не могло, щоб зазирнути в себе, до свого божественного вождя. Усі безпутно летіли вслід за власними шаленими замислами, ніби той олень, що його б’є крилами по очах орел, усівшись у нього на рогах,[169] – аби лиш продертись до найповажніших звань і геть не думаючи про те, чи сродні їм ці звання й чи будуть вони корисні суспільству, а найперше їм самим. Тільки б дістати нехай навіть порожнє, зате пишновеличне ім’я або нажити багатства.

      Судіть, скількох ослів там було вшановано мулами, а мулів – кіньми! І тоді набожність перетворилась на отруту, на розбрат, на забобони й лицемірство, урядування – на мучительство, суддівство – на хапанку, воїнство – на грабунок, а науки – на знаряддя зла.

      Ось так, воюючи проти Мінерви, вони зробили свою захисницю ворогом і навели на республіку погибель.

      Афанасій. Або я помиляюсь, або ти обрізав свою поганську діву Мінерву не беззаконно, а так, як і велить обряд обрізання, щоб непорочно присвятити її нашому Господу Богу […] Словом, тепер єгипетська Ісис і за ім’ям, і за єством – те саме, що й Павлів Ісус. «Знаю чоловіка…».[170] Але скажи ж мені, які були афіняни в той час, коли Павло до них прийшов?[171] Чи мудрі?

      Яків. Якби ти знав-перезнав усі частини свого тіла, крім голови, та ще й змалечку не вірив у те, що голова існує, то чи можна було б уважати тебе за знавця або за доброго анатома?

      Афанасій. Фу!.. Був би я тоді добрячим чуперадлом.

      Яків. А ще – справжнім афінянином часів Павла. Скажи мені, яка мудрість може бути в тих, хто не пізнав Божого єства? У їхніх серцях панувало одне лиш тлінне єство. Вони витріщали очі на машину світу, але бачили в ній одну лиш глинку. Глинку міряли, глинку лічили, глинку єством називали. Так недосвідчений глядач дивиться на картину, зануривши свій погляд в одне лиш мазиво фарб, замість того, щоб занурити розум у безтілесний образ рисунка, що тримає ці фарби… Або неписьменний, що втупився поглядом у папір і в чорнило букв, але не розуміє схованої під буквами сили. А їм же й на думку не спадало ось оце чудесне слово нашої нетлінної СКАЧАТЬ



<p>167</p>

Плутарх розказує цю історію в 10 параграфі трактату «Про Сократового даймона» (580е10 – f8).

<p>168</p>

Сковорода алегорично тлумачить розказану Плутархом історію про Сократа і свиней.

<p>169</p>

Поширений емблематичний образ. Він є, зокрема, в амстердамській збірці 1705 р. «Symbola et emblemata selecta» (див. 211-й малюнок).

<p>170</p>

Друге послання св. ап. Павла до коринтян 12:2.

<p>171</p>

Ідеться про відвідини св. ап. Павлом афінського ареопагу (Дії св. апостолів 17:21).