Срібні ковзани. Мері Елізабет Додж

Чтение книги онлайн.

      СРІБНІ КОВЗАНИ

      Пані Брінкер заробляла на життя вирощуванням овочів, прядінням, і в'язанням, але цього насилу вистачало, щоб прогодувати сім'ю. Раніше вона працювала на баржах, що ходили туди-сюди по каналу і часом впрягались з іншими жінками в лямку і тягнула буксирний трос паксхейта, який курсував між Бруком і Амстердамом. Але коли Ганс виріс і змужнів, то наполіг на тому, щоб самому виконувати таку важку роботу. Крім того, останнім часом її чоловік став настільки безпорадним, що йому був потрібний постійний догляд. Хоча розуму в нього було менше, ніж у малого дитини, він ще мав силу в руках, і пані Брінкер часом було дуже важко впоратися з ним.

      «Ах, діти! Яким він був добрим і надійним!», Говорила іноді вона, «а яким мудрим, ну справжній адвокат! Сам бургомістр питав у нього поради, а тепер… яке нещастя! Він не дізнається власну дружину і дітей. Пам'ятаєш батька, Ганс, коли він був самим собою – таким чудовим і хоробрим чоловіком – чи не так?»

      «Таке неможливо забути, мамо! Він знав про все на світі, і міг зробити що завгодно – а як він співав! Чому ти сміялася і казала, що від його співу можуть танцювати тільки вітряні млини??!».

      «Так, я сміялася. Прости мене, Боже! Як же ти все добре пам'ятаєш! Гретель, дитя моє, а ну, швидко забери в'язальну спицю у батька; ще, чого доброго, він виколе собі очі, і взуй його. Його бідні ноги раз у раз холонуть як лід, але як я не намагаюся, не можу встежити за тим, щоб він був постійно взутий». І потім пані Брінкер, то голосячи, то наспівуючи, сідала за прядку і маленький будинок наповнювався тихим дзижчанням.

      Ганс і Гретель робили майже всю роботу по дому і у дворі. У теплу пору року діти день у день збирали торф, ліпили з нього цеглинки і ховали на зиму для опалення. В інший час, коли не було домашніх справ, Ганс запрягав коней, що тягли буксир, і їхав по каналах, таким чином заробляючи кілька стіверсів[9] в день, а Гретель пасла гусей для сусідніх фермерів.

      Ганс майстерно володів різьбленням по дереву, і разом з Гретель вони добре справлялися з роботою в саду. Гретель вміла співати, шити і бігати на високих саморобних ходулях краще будь-якої дівчини в околиці. Вона легко могла вивчити народну пісню за п'ять хвилин і знайти, відповідно до пори, будь-яку траву або квітку; але вона до смерті боялася книг, і часто від одного лише виду класної дошки в старій школі на її очі наверталися сльози. Ганс, навпаки, був повільний, але старанній. Чим важче було завдання, чи то в школі, чи то вдома, тим більше воно йому подобалася. Після уроків хлопчаки часто глумилися над його латаним одягом і не за розміром короткими шкіряними штанами, але майже в кожному класі змушені були поступатися йому почесним місцем. Незабаром після цього він став єдиним учнем, хто хоч раз не ставав в «жахливий кут», де висіла страхітлива різка, і над нею напис: «Leer, leer! Jou luigaart, of dit endje touw zal je leeren!»[10]. Тільки взимку Ганс і Гретель могли ходити до школи, але в цю зиму вони вже цілий місяць перебували СКАЧАТЬ