Срібні ковзани. Мері Елізабет Додж

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ Амстердама прозвана Стругальнею, оскільки ув'язнені в ній злодії і волоцюги стругали кампешеве дерево, і вона мала карцери для покарання ледачих ув'язнених. В одному кутку цього карцеру був насос, а в іншому отвір, через який безперервним потоком подавалася вода. Ув'язненому доводилося робити вибір: або стояти нерухомо і тонути, або намагатися з усіх сил качати насос, щоб вода не піднімалася, поки тюремники не змилується і звільнить його. Зараз мені здається, що в усій Голландії природа виконала цей невеликий маневр, тільки з великим розмахом. Голландці завжди змушені були відкачувати воду для самого їхнього існування і, ймовірно, повинні продовжувати це робити вічно.

      Щороку мільйони доларів марнуються на ремонт дамб та регулювання рівня води. Якби не виконання цих важливих обов'язків, країна перетворилася б на безлюдний острів. Жахливі наслідки, як вже було сказано, проявилися внаслідок прориву цих дамб. Не один раз сотні сіл і міст були поховані під натиском вод, знищивши майже мільйон чоловік. Одне з найстрашніших за всю історію повеней сталося восени 1570 року. До нього двадцять вісім страшних повеней затопили частину Голландії, але це було найжахливіше з усіх. Нещасна Голландія давно страждала від іспанської тиранії; тепер, здавалося, її страждання досягли апогею. Коли ми читаємо «Історію підйому Голландської республіки» письменника Мотлі, то вчимося поважати цей хоробрий народ, який так багато виніс, перетерпів, і ризикував.

      Містер Мотлі, з хвилюванням оповідаючи про велику повінь, розповідає нам про те, як тривалий і жорстокий шторм змітав води Атлантики в Північне море, відкидаючи їх на береги голландських провінцій; як дамби, під їх потужним натиском розривалися з усіх боків; як навіть фальшборт[8], скутий залізом, поставлений міцно на якорі, і укріплений гравієм і гранітом, немов тонка нитка, розірвався на шматки; як рибальські човни і великі кораблі, що прямують в країну, плуталися серед дерев або пробивали дахи та стіни будинків, і, як, нарешті, вся Фрісландія в одну хвилини перетворися на розгніване море. «Величезна кількість чоловіків, жінок і дітей, а також коней, волів, овець та інших домашніх тварин, скрізь боролися з хвилями. Вони жадібно хапалися за кожне судно і будь-який предмет, який міг слугувати човном. Кожен будинок був наповнений водою; навіть мерці покинули свої кладовища. Живе немовля у колисці плило пліч-о-пліч з давно похованим в труні тілом. Здавалося, ніби незабаром відродиться древній потоп. Скрізь: на вершинах дерев, на вежах церков, люди збиралися в групи, благаючи Бога про милість і закликаючи друзів на допомогу. Коли шторм нарешті вщух, у всіх напрямках поїхали човни, рятуючи тих, хто щосили борсався у воді, знімаючи втікачів з дахів і верхів’я дерев, і підбираючи вже потонувші тіла». Всього лише за кілька годин загинуло сто тисяч чоловік! Тисячі й тисячі німих створінь лежали замертво на воді, а збиток, нанесений майну, неможливо було підрахувати.

      Великодушний іспанська губернатор Роблес був одним з перших, хто СКАЧАТЬ