Пасербки восьмої заповіді. Генри Лайон Олди

Чтение книги онлайн.

      Відповіді ігумен усе ще не знайшов.

      7

      Марта присіла на край вузького чернечого ложа й мовчки спостерігала, як отець Ян повагом умощується на лаві навпроти неї. Строге й бліде абатове обличчя з високим чолом та густо посивілими скронями справді скидалося на лик святого, і Марта подумала, що Яносикові дуже пасував би світний німб навколо голови. На абатові була біла довгопола ряса з пелериною, яку носили всі бенедиктинці, але навіть не знаючи, хто він, Марта ніколи б не сплутала Яна з рядовим ченцем із ордена св. Бенедикта чи якогось іншого.

      – Ну, здрастуй, сестро, – стиха мовив абат і подивився їй просто у вічі.

      – Здрастуй… святий отче, – ледь посміхнулася Марта.

      Посмішка вийшла сумна, мало чи не вимучена.

      – Давно ми не бачилися з тобою, Марто. І тому я не вірю, що ти випадково з’явилася тут. Розповідай.

      – Не знаю навіть, із чого почати, Яне…

      – З початку, Марто, з початку. Чула, мабуть, що на початку було Слово?

      – З початку? Я порушила одну з наших Заповідей, Яносику.

      – Яку ж? – тонкі абатові брови ледь помітно піднялися, але на обличчі при цьому не здригнувся жоден м’яз.

      – Я перетнула дорогу Великого Здрайці.

      Цього разу Ян не зміг приховати свого хвилювання.

      – Ти ризикнула помірятися силою з Нечистим?!

      – Так.

      – І… що ж?

      – Я украла в нього душу. Душу, яку він купив; душу, що належала йому за Правом. Відтоді він шукає мене. Мене – і того, у кому тепер живе належна йому душу.

      Після цих Мартиних слів у келії запала тривала дзвінка тиша – лише коли знадвору долинули приглушені удари дзвону, отець Ян отямився і тильним боком долоні витер зіпрілого лоба.

      – Але це неможливо! Те, що ти розповідаєш, – це навіть не єресь! Це нісенітниця! Цього не може бути згідно з догматами церкви; цього не може бути з позицій здорового глузду; якщо в тебе негаразди з церквою і здоровим глуздом – цього не може бути, бо так учив нас наш названий батько Самуїл! У тебе попросту забракло б сили винести назовні цілу душу – коли припустити, що взагалі можна украсти загиблу душу в диявола!..

      – Цього не може бути. Але це було. Мені справді забракло сили, брате мій Яне, і я серйозно надірвалася під час крадіжки. Зараз я не спроможна викрасти нічого більшого, ніж дрібницю, що лежить на самісінькій поверхні, але тоді… тоді в мене іншого виходу не було, – просто відповіла Марта.

      – І ти хочеш, щоб я допоміг тобі? Допоміг проти Великого Здрайці?

      – Коли я заблукала в Кривому лісі, саме ти, Яносику, знайшов мене й привів додому. Коли ти бився із шафлярськими хлопчиськами, я прикладала до твоїх саден подорожник. Тепер ти абат, багато хто вважає тебе святим, хоч це, напевно, й не так. І ти – наш. До СКАЧАТЬ