Спаситель. Ю Несбьо
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Спаситель - Ю Несбьо страница 7
Название: Спаситель
Автор: Ю Несбьо
Жанр: Современные детективы
Серия: Інспектор Харрі Холе
isbn: 978-966-03-7036-4
isbn:
Фредріксен, поклавши свою величезну засмаглу руку жінці на плече, засунув її знову до помешкання.
– Мені пахне лиш одним: кров’ю християнина… – Він викарбував ці слова чітко, тверезим голосом, але водянисті очі на бородатому обличчі виказували інше. Намагалися зосередити погляд на пакунках. Чолов’яга з виду кремезний, дужий, але ніби усохлий зсередини. Увесь кістяк, навіть череп, усох, через що шкіра стала завелика розмірів на три, звисаючи важкими складками, а надто на злобливій фізії. Брудним пальцем Фредріксен торкнувся свіжих подряпин на переніссі.
– Проповідувати прийшов? – спитав він.
– Ні, я лише прагнув…
– Облиш, солдате. Ви ж прагнете отримати дещо на заміну, от як душу мою, наприклад.
Юн знизав плечима.
– Душі – не моя парафія, Фредріксене, моє діло – продукти…
– Ну ж бо, попроповідуй трішки!
– Я ж казав…
– Проповідуй!
Юн стояв, не зводячи погляду з Фредріксена.
– Розтули пельку й проповідуй! – гаркнув чоловік. – Проповідуй, щоб ми їли з чистою совістю, бісів християнин. Ну ж бо, не тягни кота за хвоста! Яке сьогодні послання Господнє?
Юн розтулив рота й знову стулив. Ковтнув слину. Спробував ще раз, цього разу вдало:
– Й сказано нині: і віддав Він сина Свого, щоб той прийняв смерть… за гріхи наші.
– Брешеш!
– Ні, на жаль, я не маю такої змоги. – Харрі дивився на налякане обличчя чоловіка, котрий стояв у одвірку. З квартири йшли пахощі обіду, було чутно, як розкладають столові прибори. Сімейна людина. Батько. Дотепер. Чоловік почісував передпліччя, дивлячись кудись повз голову Харрі, ніби хтось стояв за спиною, нахилившись над ним. Почухування лунало неприємно, як шарудіння.
Дзенькіт від столових приборів стих, як стихло шарпання за чоловіковою спиною, маленька рука лягла йому на плече, з-за якого показалося жіноче обличчя з великими наляканими очима.
– Що трапилось, Біргере?
– Поліцейський прийшов щось нам повідомити, – тихо відповів Біргер Голмен.
– Що скоїлось? – Жінка поглянула на Харрі. – Щось трапилось з нашим хлопчиком? З Пером?
– Так, пані Голмен, – відповів Харрі й зауважив, як її очі сповнились страхом, й знову він силкувався знайти слушні слова, котрих неможливо знайти. – Ми знайшли його дві години тому. Ваш син помер.
Він мимохіть відвів очі.
– Але він… він… де? – Тепер вона дивилася на чоловіка, котрий так само чухав руку.
Адже ж до крові розчухає, спало на думку Харрі.
– У контейнері, у Бйорвіку. Як ми й боялися. Він помер задовго до того, як ми приїхали.
Здавалося, що Біргер Голмен раптом втратив рівновагу, він позадкував у погано освітлений передпокій й схопився за стоячу вішалку. Жінка зробила крок у одвірок, СКАЧАТЬ