Противостояние. Василий Арсеньев
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Противостояние - Василий Арсеньев страница 34

Название: Противостояние

Автор: Василий Арсеньев

Издательство: Автор

Жанр:

Серия:

isbn:

isbn:

СКАЧАТЬ style="font-size:15px;">      – Весела у тебе мама, – сказала Снежана, когда Ирина Михайловна присоединилась к своим коллегам из партии «Свобода».

      – Так (да), – мрачно усмехнулся Михайло. – Лише дуже зайнята (только очень занятая). Вона депутат міської ради і директор спільного українсько-польського підприємства (она депутат городской рады и директор совместного украинско-польского предприятия).

      – А твій батько? – спросила девушка. – Він ким працює? (Он кем работает?)

      – Він начальник районної міліції, – отвечал Михайло.

      – Знатні у тебе батьки, – улыбнулась девушка. – І твоє майбутнє я бачу як ясний день. Ось, закінчиш університет, підеш по стопах матері, станеш директором, потім депутатом. Спочатку – міським, потім – обласним, а там, дивишся, виберуть тебе у Верховну раду. (И твоё будущее я вижу как ясный день. Вот, окончишь университет, пойдёшь по стопам матери, станешь директором, потом депутатом. Сначала – городским, затем – областным, а там, глядишь, изберут тебя в Верховную раду).

      – Одному лише Богові ведено майбутнє (Одному лишь Богу ведомо будущее), – возразил Михайло и засмеялся. – Снежана, ти заглядаєш у віддалену перспективу, говориш, як стратег; народилася б чоловіком, стала б військовим, дослужилася б до генерала, не менше. (Снежана, ты заглядываешь в отдалённую перспективу, говоришь как стратег; родилась бы мужчиной, стала б военным, дослужилась бы до генерала, не меньше).

      – Якби я була генералом, звільнила б споконвічно українські землі від москалів. (Если бы я была генералом, освободила б исконно украинские земли от москалей), – сказала она, сверкнув глазами, и вдруг запела:

      Веде нас в бій борців упавших слава,

      Для нас закон найвищий та наказ —

      Соборна Українська Держава

      Вільна, міцна, від Тиси по Кавказ!

      Едва Снежана окончила гимн националистов, как раздался командный голос хорунжего:

      – Рота, будуйся!

      Бойцы доблестной повстанческой армии расхватали винтовки и заняли свои места в строю.

      – Рота, на-лі-во! – прокричал командир. – Кроком марш. Пісню заспівуй. Тільку ві Львові…

      По старинным улочкам древнего города, стуча сапогами о каменную мостовую, участники военно-исторической реконструкции строем двинулись в Ореховый гай, дружно запевая в унисон:

      Най єнші шукають на вербах грушок

      В Мюнхені, Парижі, Торонті,

      Мене ж Бог боронить від хибних думок,

      Зі Львова я ані ні крок.

      «Она умная, красивая, – думал Михайло, краем глаза поглядывая на свою румяную подругу, – она верит, что у меня большое будущее. Быть может, она та, которую я так долго искал?» Он улыбнулся своим мыслям и затянул песню со всеми остальными:

      Ховаймо на спід тягар наших бід,

      І в Штати нема чо тікати.

      Таж пиво у нас холодне, як лід,

      Дівчата солодкі, як мід…

СКАЧАТЬ