Тамплієри короля Данила. Петро Лущик

Чтение книги онлайн.

      – Це була засмага, – пояснив Гійом де Пардо. – Крім того, у тому бою мене поранили. Хвороба висмоктала мою кров і сили.

      – Ви хоробрий рицар, брате, і ревний християнин, – похвалив командора Великий магістр.

      – В ім’я Бога, мессір!

      – Поїхали!

      – Дозвольте запитати, мессір! – обережно звернувся де Пардо.

      – Запитуйте.

      – Куди нам їхати?

      – У командорство. Не хочу предстати перед понтифіком у такому вигляді.

      Де Пардо в знак покори схилив голову. Неначе чекаючи цього, рицарі вишикувалися в колону по двоє, помістивши прибулих всередину, і у такому порядку рушили від берегів Тибру на південь, де край дороги розмістилося одне з командорств ордену. Враховуючи те, що крім десяти рицарів у білих плащах, з ними прибули стільки ж зброєносців і п’ятеро сержантів, загін виявився могутньою бойовою одиницею.

      Великий магістр не відпустив від себе командора і наказав їхати поруч. Хоч стояла зима і сніг вкрив землю пухкою периною, Гійом де Пардо під’їхав до мессіра з підвітряної сторони.

      – Яка тут обстановка? – поцікавився Магістр. – Його святість уже в Римі?

      – Ще в Римі, – уточнив командор, зробивши помітний наголос на першому слові.

      – Прошу пояснити.

      – Лише чотири місяці тому Його Святість повернувся з вигнання в апостольську столицю. Вірніше, це йому дозволив зробити син Фрідріха Манфред. Дозволив і одразу ж пожалкував про це. Зараз люди Манфреда підбурюють римлян, щоб вигнати єпископа знову. Його Святість зачинився у замку Святого Ангела і чекає на подальший розвиток подій.

      «Так, – подумав Великий магістр, – з усього видно, звістка про провал хрестового походу буде не найгіршою звісткою для понтифікату. Тим більше, що похід провалився ще три роки тому».

      Він повернув голову до маршала і сказав:

      – А я думав, що стану причиною поганого настрою Його Святості.

      – Господь послав на землю випробовування, – відповів Гуго де Жюй, – щоб ми стали сильнішими у своїй вірі.

      – Якщо я до цього моменту не спішив предстати перед понтифіком, то тепер це і не зовсім доречно. Перечекаємо у командорстві сьогоднішній день, а завтра зранку брат наш де Пардо супроводить нас до апостольської столиці. Що ще сталося такого, про що ми не знаємо, але знати повинні?

      – Вчора до Риму прибули рицарі-госпітальєри на чолі з магістром Гійомом де Шатонефом, – повідомив Гійом де Пардо.

      Від несподіванки Рено де Віш’є аж відпустив поводи. Відчувши несподівану свободу, бойовий кінь не знав, що робити, і зупинився.

      – Уявляю, як ми виглядатимемо в очах святого отця, коли він почув правду про хрестовий похід зі слів Гійома де Шатонефа.

      Він звернувся до командора.

      – Святійший отець вже прийняв магістра? – запитав Рено де Віш’є.

      – Повинен сьогодні.

      – У СКАЧАТЬ