Гра у відрізаний палець. Андрей Курков

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ майже ліг грудьми на кермо, з останніх сил вдивляючись у безлюдну дорогу. А в голові крутилось одне і те саме запитання, на яке не було сил відповісти: «Навіщо йому потрібно було приїжджати сюди?» Група захоплення і без нього знала, що робити. Поради у нього ніхто не запитував. Ну побачив він літак, труп у пластиковому мішку на блискавці, побачив людей у масках із «акаемами» і переляканих льотчиків, яким належало через десять-п’ятнадцять хвилин злітати і брати курс на Воронеж. У чому був сенс його присутності?…

      Відповіді не було. Була тільки освітлена фарами його «мазди» дорога, майже фізична тяжкість у голові й очі, втомлені від природної нічної темряви та різкої жовтизни штучного світла.

      12

      Іван Львович прийшов за п’ять хвилин до одинадцятої. Свіженький, гладенько поголений. На щоках – не властивий для його віку рум’янець.

      – Ну як, виспався? – жваво запитав він, увійшовши до вітальні.

      – Так.

      – Чудово. Ну що, до справи? Снідав?

      Нік кивнув.

      – Тоді я собі що-небудь приготую нашвидкуруч, а ти поки що налаштуйся на серйозний лад.

      Через декілька хвилин вони сиділи за столом. Нік за компанію пив каву, полковник жував бутерброд із сиром. Жував і говорив, залишаючи між словами короткі паузи для їжі.

      – Перше – у будь-якій ситуації зберігати спокій, ніколи не вибухати… Роби вигляд, що ти трохи сповільнений, тоді в тебе буде більше часу на обдумування. Друге – коли з ним познайомишся, не грай в інтелігента. Відразу «тикай», стався як до молодшого брата. Побачиш, що дратується, – пом’якшай. Головне, – щоб він ставився до тебе з повною довірою, як до свого рятівника… Сьогодні вночі ви вдвох поїдете в Білорусь, місто Пінськ. Без зручностей, у загальному вагоні. Квитки дам трохи пізніше. Там зупинитесь у привокзальному готелі, виспитеся. О першій годині дня – автобус до Бреста. У Бресті теж переночуєте в готелі, купите туристський ваучер у Польщу. Місто призначення – Познань. У тебе там близький друг, який багато що може. Олександр Возняк, наш колишній. Телефон три п’ятірки чотири два один. Повтори.

      – Три п’ятірки, чотири два один. Олександр Возняк.

      – Молодець, – Іван Львович посміхнувся. – Не напружуйся, я тобі все запишу! З Возняком ти зустрінешся сам, без Сахна. Возняк тобі розповість, що робити далі. Тепер дрібні деталі…

      Полковник витягнув із нагрудної кишеньки піджака пластикову картку «Америкен експрес».

      – Знаєш, що це таке?

      – У кіно бачив, – зізнався Нік.

      – Значить, якесь уявлення маєш. На перші дні отримаєш тисячу доларів готівкою, розкладеш по різних кишенях. Будь економним. Далі, після Польщі, можеш використовувати цю картку. Просто замість грошей. Коли купуєш квитки, сплачуєш за готель. Теж будь гранично акуратним і економним – ніякої розкоші! Усе – найдешевше! Ручка є? Розпишися на зворотному боці.

      Іван Львович перевернув пластикову картку, і Нік побачив посередині вклеєну паперову смужку для підпису.

      – Свій СКАЧАТЬ