Мальва Ланда. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

      Дивні скарби свої ти мені розпростерла,

      Тільки вранці згадав, що ти вчора померла.

      – Ну, це пародія на Сосюру, а я б хотів…

      – Кий біс – на Сосюру! Та це Володька у мене й стибрив перші рядки, бо ж я цього вірша все ‘дно не міг видрукувати. От він і скористався.

      – То ви поет-еротик! Це для нашої поезії щось нове. Досі вона пишалася своєю цнотливістю.

      – Раніше я писав звичайну лірику.

      – Прочитайте, – попросив Бумблякевич не без підступної гадки, що, зачувши котрийсь давній вірш Пупса, безпомильно відгадає, хто саме з поетів криється у цій личині.

      Пупс наморщив чоло, щось промурмотів і став деклямувати:

      – Ви – Михайль! – вигукнув тремтячим голосом Бумблякевич.

      – Дайте спокій, – відмахнувся Пупс. – Це зараз не має жодного значення. Я тільки хочу сказати, що тепер чомусь мені багнеться всю цю поезію зґвалтувати, притому найбрутальнішим чином. Саме тепер, коли я припинив усі свої сексуальні поривання через похилий вік, мені багнеться чинити сексуальні надуживання на папері. В прозі це проявляється в диких сценах мордування і ґвалту. Я не можу писати цнотливо. Я задихаюся в усталених нормах української літератури. Мені хочеться підкласти під неї вибухівку, аби вся ця нефоремна споруда злетіла в повітря, і побудувати новий палац.

      – Стривайте… ваші погляди мені добре знайомі… Вони близькі до тих, які висловлював Михайль Семенко. Признайтеся – це ви! І оце рідкісне слівце «багнеться»: «у ночі безмісячні темні самотні осінні замислені ночі… мені багнесь заплющити очі щоб тихо і мовчки страждати». Або вірш «Кондуктор»:

      – Дивитись у прірву рухливу… – підхопив Транквіліон і продовжив:

      – Ви СКАЧАТЬ