Мальва Ланда. Юрий Винничук

Чтение книги онлайн.

      Небо вечірнє темне й мовчазне

      Плине поволі крізь мої очі,

      І сонце, наче надія, гасне,

      Топлячи тіло у ропу ночі.

      Тінями тіней никають тіні,

      В час такий простір робиться тлінню.

      Хочеться нині в своєму тілі

      Для себе самої скидатися тінню.

      Прийду додому і чути хочу,

      Як місяць сіє зорі у ситко,

      І небо плине крізь мої очі,

      Наче крізь голку хтось тягне нитку.

      Коли прийти? Приходь, либонь, весною,

      Бо нині бачиш – вечір і сльота,

      Тумани, мов орли, над головою,

      І я така похмура і не та.

      І все навколо дике й непривітне,

      Що в дощовій краплині нишкне страх,

      Уже себе самих останні квіти

      Слухняно розпинають на вітрах.

      А дні такі бездонні і бездомні

      Повз наші вікна линуть вдалину,

      І кішкою набридливою втома

      Своїм нявчанням хилить нас до сну.

      І ти такий далекий і печальний,

      Хоч я й покірно-тиха, як колись.

      Побіля ніг твоє сумне мовчання,

      Немов калюжі крові розлились.

      Хай божевільний вечір диригує

      Симфонією тиші і журби,

      Та свічка щось уперто нам віщує

      І радить мені більше не любить.

      А ти приходь… та тільки не востаннє,

      Руками посвіти собі в імлі.

      Приходь в ту ніч, коли мене не стане,

      Коли й тебе не буде на землі.