Шлях Богомола. Імператор повені. Володимир Єшкілєв

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ спитав цар. Товмач переклав варварською. Звуки степової мови були різкими, немов удари копит по камінню.

      Амазонка мовчала.

      Цар нахилив смолоскип і підпалив їй волосся. Сморід наповнив склеп.

      Амазонка мовчала.

      Смолоскип спалив їй вухо, розпечена смола капала на свіжі рани, шкіра на скроні почорніла, обвуглилась.

      Амазонка тільки хрипко дихала й напружувала вузлуваті м’язи, тверді та виразні, немов чоловічі. На її шкірі Фарнак побачив давні зарослі рубці та подряпини від зброї. Жінка була войовницею.

      – Вони ніколи нічого не кажуть, – підтвердив товмач.

      – Застосуйте змій, – наказав цар і дав знак катам.

      Кати розкрутили мотузки. Четверо солдатів тримали полонянку, не даючи їй хвицнути ката. Принесли горщик зі зміями, а дикунці розвели ноги. Коли змія довжиною в два лікті влізла до її тіла, в амазонки почалися корчі. Її співплемінниця почала вити. Завивала вона горлом, страшно, немов через неї виходив біль стривожених підземних духів. Товмач молився. Спімен витягнув обереги.

      – Вона кличе свою богиню, – прошепотів товмач.

      – Звідки ти знаєш? – спитав цар.

      – Я чув це виття на півночі, у Скіфейських горах, коли був малим. Вона закликає свою богиню до помсти.

      – Яке ім’я в тої богині?

      – Її ім’я заборонено вимовляти. Скіфські жінки вкриваються чорними прищами, лише зачувши її ім’я, – відповідав товмач, не відводячи погляду від молодшої амазонки, яка вмирала у страшних судомах. – Її храм стоїть в очеретах на березі Танаїсу. Там приносять людські жертви. Чоловіків і хлопців, з якими парувалися амазонки. Їм кам’яними ножами відрізають фалоси і залишають зв’язаними. Вони стікають кров’ю перед вівтарем, над яким височіє велетенська подоба хижої комахи. Їхня богиня ненавидить чоловіків. Це могутня богиня.

      – Ти знаєш її ім’я?

      Товмач заперечно хитнув головою.

      Молодша амазонка коротко скрикнула й померла. Обличчя старшої набрякло кров’ю, очі вирячилися. Виття перейшло у хрип.

      Цар відібрав в охоронця меч, підійшов до полоненої і відтяв їй голову. Всі сущі у підземеллі полегшено зітхнули.

      Коли вони виходили на мол, то на сходах зустріли старого воїна, що плакав.

      – Це Полемонів брат, – прошепотів цареві Спімен, – напевно, Полемон помер.

      Фарнак возніс молитву до Сонцесяйного Мітри. Він твердо вирішив не виходити на битву з кочовиками до підходу мідійців.

      «Дякую тобі, Велика Мати, – прошепотіла Арата, виринаючи з видіння. – Дякую за те, що показала мені силу і вірність мого предка, святої войовниці Капаутаки. Я знаю, Велика Мати, що ти зробила це не випадково. Що цим видінням ти наказуєш мені бути достойною святості Капаутаки і подруги її Сінкаштри,[22] котрі незламністю своєю принизили царя-відступника. Я виконаю твій наказ, о Володарко Ночі!»

СКАЧАТЬ