Чеслав. В темряві сонця. Валентин Тарасов
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Чеслав. В темряві сонця - Валентин Тарасов страница 5

Название: Чеслав. В темряві сонця

Автор: Валентин Тарасов

Издательство:

Жанр: Исторические детективы

Серия: Чеслав

isbn: 978-966-14-5035-5, 978-966-14-4615-0, 978-966-14-5036-2, 978-966-14-5038-6, 978-966-14-5039-3, 978-966-14-5037-9

isbn:

СКАЧАТЬ не засинав знесилений.

      З відчуттям невід’ємної часточки цього рідного йому світу Чеслав відзначив, що за його нехай і коротку відсутність у будинку нічого не змінилося. Навіть вірний служка духа й господаря їхнього житла Домовика, павук, що нерухомо завис на своїй павутині на одній із бантин, і той був йому звичним і майже рідним домочадцем. І поготів, їхньому дому він служив справно, старанно винищуючи настирливих мух, комарів і всіляку мошкару.

      Вправно пораючись біля вогнища, Голуба поставила перед Чеславом миску з кашею й поклала скибку житнього хліба. Юнак жадібно накинувся на їжу.

      – А де батько?

      – Вони з Ратибором частокіл оглядають. Незабаром уже прийдуть. – Голуба поставила перед ним глечик із квасом і тихо додала: – Велимир сердився дуже, що ти виїхав, нічого не сказавши.

      Зненацька павук, який доти, здавалося, байдуже дивився на все, що відбувалося в домі, своїми крихітними очками-намистинками, сіпнувся і, швидко перебираючи лапками, побіг павутиною, доки не зник у темному куті-притулку. Знадвору почулися гамір і чоловічі голоси. Повернулися Велимир із Ратибором.

      – Треба якомога швидше замінити прогнилі колоди. Того й диви обваляться, – із цими словами Велимир увійшов у дім.

      Це був ще міцний, майже без сивини в бороді чоловік. Високий, ставний, загартований суворим життям, він нагадував могутнє дерево, що міцно трималося корінням за землю. У його словах і вчинках була життєва мудрість, а в руках – сила. За це його поважали, а часом і побоювалися. На ньому лежала відповідальність за весь Рід і городище. І він із гідністю й честю ніс цю ношу. Коли дивився на одноплемінників своїми сірими суворими й уважними очима, то навіть найнепокірливіші з них змушені були визнавати його силу.

      За спиною Велимира стояв Ратибор – старший брат Чеслава. Він був дуже схожий на батька. І багато хто говорив, що Велимир у молодості був саме таким. Ще більше схожі вони були характерами. І якщо Чеслав бував гарячий, а часом і впертий, то Ратибор відзначався такою самою розважливістю, що й батько. Він був старший за Чеслава на кілька років і вважався вже цілком рівноправним членом племені. У них із Чеславом були різні матері.

      Помітивши Чеслава, Велимир зупинився на порозі, важко зітхнув, але спокійно й наче між іншим зауважив:

      – Ось і наш Чеслав додому приблудився, – потім, кашлянувши, неквапно підійшов до столу й сів, як і годиться господареві, на покуті.

      Ратибор увійшов за батьком і сів напроти брата.

      – Де був, сину? – буденно запитав Велимир, але Чеслав знав, відчував, що батько гнівається.

      – Полював, батьку, – постарався так само спокійно відповісти Чеслав.

      Велимир, ніби погоджуючись із поясненням сина, кивнув і провів рукою по столу:

      – Ну що ж, похвалися добрим полюванням, багатою здобиччю.

СКАЧАТЬ