Життя і неймовірні пригоди солдата Івана Чонкіна. Переміщена особа. Владимир Войнович

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ дитятко народила, а воно померло. Навіть як назвати його не придумала.

      Сказала і здивувалася власному спокою, наче про щось звичне повідомила.

      – Ой! – вирвалося в батька. – Ой, Нюро, та шо ж це, та як же ж це?

      – Боже! – приєдналась Олімпіада Петрівна. – Боже, яке нещастя! Як же ж це, Анно Олексіївно, таке трапилось?

      – Трапилось, – відказала Нюра і стала знімати шубку.

      Батько підскочив допомогти, бурмочучи:

      – Ой-йой, як зле, Нюринька! Але знаєш, може, воно ше подивиться звідтіля, згори-то, на нашу житуху, як ми тут поневіряємося, і скаже: слава тобі, Господи, шо прямим рейсом потрапив одразу на небо. Ти сідай, Нюр, попоїж, – стягнув з неї шубку. – Сідай із нами, це, попоїж.

      Вона голодна, довго упрошувати себе не примусила. Сіла за стіл, ухопила шмат м’яса, вп’ялась у нього зубами.

      – Смачно? – спитався батько. – Правда, смачно. Жорсткувате трохи, а так нічого.

      Жорсткувате чи ні, а стала рвати зубами з жадібністю. Виголодалась і давно м’яса не їла.

      – А де ж м’яса-то взяли?

      Олімпіада Петрівна підвелася і вийшла до себе.

      – Дядя Льоша Борка зарізав, – повідомив Вадик.

      – Ну нашо ти так говориш? – дорікнув батько. – Ти ж знаєш, я курки зарізати не можу, не те шо тварину. – Повернувся до Нюри: – Плечевий зарізав. Я його попросив, а він зарізав. Та й собі ось такий шмат узяв. Я кажу, куди ж тобі стільки, а він каже, а ти шо думав, задарма чи як я буду тобі надриватися?

      Нюра перестала жувати і застигла з відкритим ротом як зачарована. З тим же виразом повернулася і подивилася на батька.

      – Та ти чого, Нюр? – захвилювався він. – Та ти чого це так дивишся? Та ти не гнівайся, Нюр, не треба. Це ж не людина, це ж тварина. Вона без толку бігає як собака, а люди, Нюр, люди-то ходють голодні.

      Нюра, затуливши рота рукою, рвонула із хати. Біля ґанку довго і немилосердно блювала. Вона думала, що помре, і не хотіла противитися смерті. Вона втратила свідомість, але не надовго, а коли отямилася на тому ж місці, над нею простоволосий стояв батько і термосив її за плечі.

      – Та ти шо, Нюрок, та ти шо?

      – Ах ти мать твою єті! – Нюра зірвалась на ноги, кинулась на батька з кулаками. Він – навтьоки, вона вхопила граблі і помчала за ним. Догнала його на дорозі і зі всього маху опустила граблі йому на голову, але потрапила не залізом, а держаком, який переламався. Батько вхопився за голову і сів на сніг, обливаючись кров’ю. Вона перелякалась й сіла поряд.

      – Папаня, милий! О Господи, та що ж це я натворила!

      Потім удома обмивала його, перев’язувала, плакала над ним, над Борком, над своєю долею.

      Уночі в неї піднялась температура і розпочалась маячня. Вона хворіла три дні, а на четвертий прокинулась з ясною головою і зрозуміла, що доведеться жити далі.

      15

      Коли морози спали, Нюрині квартиранти переїхали в кімнату при школі. Олімпіаді СКАЧАТЬ