Тартарен Тарасконський. Альфонс Доде

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ближче до винищувача левів, уже мріючи про високу честь – сфотографувати славетного мисливця.

      Один тільки низенький чоловічок не збентежився і не схвилювався.

      – І багато ви знищили левів, добродію Тартарене? – спокійно спитав він.

      О, Тартарен чекав цього запитання!

      – Так, добродію, я вбив багато левів!.. Бажаю, щоб у вас було стільки волосин у чуприні!

      Пасажири зареготали – на голому черепі низенького чоловічка стирчали три рудих волосини.

      – Добродію Тартарене, ви обрали собі небезпечне ремесло! – втрутився в розмову фотограф. – Які жахливі пригоди трапляються! Приміром, отой бідолашний Бомбонель…

      – А, отой мисливець на пантер! – досить-таки зневажливо кинув Тартарен.

      – А ви хіба його знаєте? – спитав низенький чоловічок.

      – Ще б пак не знати!.. Полювали разом… Разів із двадцять, не менше.

      Низенький чоловічок усміхнувся.

      – То ви й на пантер полюєте, добродію Тартарене?

      – Іноді… так собі… знічев’я… – сердито буркнув тарасконець і, гордо підвівши голову (тут серця обох повій запалали), додав: – Пантера – це вам не лев!

      – Власне, пантера – це всього-на-всього велика кицька, – наважився сказати орлеанвільський фотограф.

      – Атож, – кивнув головою Тартарен.

      Чому б трішечки не принизити Бомбонеля, надто перед дамами?…

      Тут диліжанс зупинився. Кондуктор одчинив дверцята й поштиво звернувся до низенького чоловічка:

      – Ваша зупинка, добродію!

      Низенький чоловічок підвівся. Та перш ніж зачинити за собою дверцята диліжанса, він сказав:

      – Добродію Тартарене, з вашої ласки, я дам вам одну пораду.

      – Яку саме, добродію?

      – Ось послухайте… Ви мені сподобалися, тож хотів би вас попередити… Добродію Тартарене, мерщій вертайтеся до Тараскона!.. Тут вам нема чого робити! Десь у нетрях у нас іще лишилося кілька пантер – та що то для вас? Хіба це дичина? Так, абищиця… Що ж до левів – в Алжирі їх більше немає. Мій друг Шассен нещодавно вбив останнього. Отже, тут немає жодного лева!

      Низенький чоловічок уклонився, зачинив за собою дверцята і, сміючись, пішов зі своїм портфелем та парасолькою.

      – Кондукторе! – гукнув Тартарен, надавши своєму обличчю звичної лютості. – Що він за один, оцей стариган?

      – Як? Невже ви його не знаєте? Це – пан Бомбонель!

      III. Лев’ячий монастир

      Тартарен Тарасконський зійшов у Міліанаху, а диліжанс поїхав далі на південь.

      Дві ночі немилосердної тряски, дві ночі безсоння, очі, втуплені у вікно, – чи не промайне десь у полі або на узбіччі величезна тінь лева, – після такого напруження, ясна річ, треба відпочити бодай кілька годин. До того ж, сказати по правді, нашому чесному тарасконцеві, незважаючи на його амуніцію, люту міну та червону феску, після фатальної зустрічі із Бомбонелем було трохи ніяково перед орлеанвільським СКАЧАТЬ