Людиною він був. Джеффри Арчер
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Людиною він був - Джеффри Арчер страница 37

Название: Людиною він був

Автор: Джеффри Арчер

Издательство: OMIKO

Жанр: Историческая литература

Серия: Бест

isbn: 978-966-03-9708-8

isbn:

СКАЧАТЬ Тож мій єдиний шанс – влаштувати щось під час візиту до в’язниці. Але навіть тоді камери стеження наглядають за мною, і тепер у них є ще й довбаний експерт із читання по губах, котрий стежить за кожним моїм словом.

      – То кажете, що це неможливо?

      – Ні. Просто дорого. І це станеться не завтра вранці.

      – І яка ціна?

      – Десять тисяч аванс, ще десять – у день похорону.

      Меллор був здивований, як дешево коштувало життя людини, хоча йому було байдуже думати про наслідки, якщо йому не вдасться здійснити другий платіж.

      – Відвали, – твердо промовив Неш, – інакше вертухаї щось запідозрять. Якщо ти зашнуруєш черевики перед тим, як покинути подвір’я, я знатиму, що ти серйозно. Інакше не турбуй мене більше.

      Меллор додав кроку й приєднався до кишенькового злодія, котрий міг зняти вашого годинника, а ви навіть не помітили б цього. Фокус за ґратами, а професія назовні. Джонні Пройдисвіт міг заробляти по сто тисяч на рік без оподаткування, і це рідко закінчувалося вироком довшим, ніж на шість місяців.

      Пролунала сирена, щоб попередити в’язнів, що їм час повертатися до своїх камер. Меллор став на одне коліно і зав’язав шнурівки на черевику.

* * *

      Леді Вірджинія ніколи не мала приємності навідуватися до в’язниці суворого режиму в «Белмарші». Вона так відрізнялася від спокійнішої атмосфери Форд-оупен, де в суботу вдень вони пили чай та їли печиво. Але позаяк Меллору висунули інше, серйозніше звинувачення, його перевели зі «Саду Англії» у «Пекельне болото», де сиділи лише рецидивісти.

      Особливо їй не подобалося, коли шукали наркотики в місцях, які б ніколи не спали їй на гадку, і чекати, поки відчинять або зачинять ворота, перш ніж дозволять їй просунутися іще на кілька ярдів. І галас був невпинний, ніби одночасно давали концерт із пів дюжини рок-гуртів. Коли ж її нарешті завели до великої кімнати з білими стінами та без вікон, вона підвела очі й побачила, як із кругового балкона над ними кілька офіцерів оглядали відвідувачів, тоді як камери стеження ніколи не припиняли свій рух. Але найгірше те, що їй доводилося отиратися навіть не серед робітничого класу, а серед кримінальних братчиків.

      Однак можливість заробити трохи зайвої готівки, безумовно, допомогла полегшити приниження, хоча навіть це не змогло б зарадити в її останній проблемі.

      Того ранку Вірджинія отримала ретельно сформульованого листа від старшого партнера Ґудмена Дерріка. Той ввічливо, але рішуче просив повернути упродовж тридцяти днів близько двох мільйонів фунтів стерлінґів, отриманих за фальшивими вимогами, інакше йому не залишиться іншого виходу, як звернутися до суду від імені свого клієнта.

      У Вірджинії не було навіть двох тисяч фунтів, не кажучи вже про два мільйони. Вона негайно ж зателефонувала своєму адвокату й попросила його домовитися про зустріч із сером Едвардом Мейкпісом – у сподіванні, що йому вдасться знайти якесь рішення. Аристократка не була оптимісткою. Можливо, настав час нарешті прийняти запрошення далекого кузена відвідати його ранчо в Арґентині. Він регулярно нагадував СКАЧАТЬ