Людиною він був. Джеффри Арчер

Чтение книги онлайн.

      Потім Джайлз провів свою сестру повз трон, де кілька членів, які сиділи на сходах, посміхалися, коли вона виходила зі східних дверей і заходила до Палати лордів. Коли ж вони вийшли з цієї палати, жінка скинула триколірного капелюха і нарешті зітхнула з полегшенням.

      – Здається, левам сподобався твій вигляд, – Джайлз нахилився, аби розцілувати сестру в обидві щоки, – хоча я і помітив, як один чи двоє моїх колег облизували губи в очікуванні твоєї першої появи біля трибуни.

      – Не дайте обдурити себе своєму брату, – втрутився Белстед. – Це саме він буде серед тих, хто облизує губи в очікуванні, коли настане час вам протистояти опозиції.

      – Але не раніше, ніж ти виголосиш свою інавгураційну промову, сестрице. Однак після цього я буду зобов’язаний визнати тебе об’єктом для критики.

      – То що тепер? – запитала Емма.

      – Чай із родиною на терасі, – нагадав їй Джайлз.

      – А як тільки ви звільнитесь, – додав Белстед, – слід повернутися в палату і зайняти своє місце в кінці передньої лави. Упродовж наступних кількох днів я б порадив вам спостерігати за роботою лордів, звикнути до наших дивних звичаїв і традицій, перш ніж задуматися над тим, аби виголосити свою інавгураційну промову.

      – Це буде єдина промова, яку ти виголосиш, і жоден учасник навіть не подумає перервати тебе, а той, хто піде далі, похвалить твій внесок, ніби ти Цицерон.

      – І що тоді?

      – Варто підготуватися до своїх перших завдань як заступниці міністра з питань охорони здоров’я, – відповів Белстед. – І намагайтесь не забути, що там будуть присутні кілька старших медичних чиновників.

      – Коли ж рукавички знімуть, – продовжив Джайлз, – не варто чекати якихось братерських почуттів, навіть від своїх рідних і близьких. Ніжні посмішки та почуття залишаться тільки у тебе вдома.

      – Але ви не завжди зможете покластися і на них, – криво посміхнувся Белстед.

      – Тим не менш, сестричко, ласкаво просимо до Палати лордів. Зізнаюся, що мало не луснув від гордощів, коли хтось із моїх колег сказав: «А ви знали, що це сестра лорда Беррінґтона?»

      – Спасибі, Джайлзе, – подякувала Емма. – З нетерпінням чекатиму дня, коли один із моїх колег скаже: «А ви знали, що це брат леді Кліфтон?»

      Стук, стук, стук. Карін прокинулася першою. Вона перевернулася на другий бік, припускаючи, що це, мабуть, сон.

      Стук, стук, стук. Трохи гучніше.

      Вона раптом зовсім прокинулася. Повільно встала з ліжка і, не бажаючи збудити Джайлза, навшпиньки підійшла до вікна. Стук, стук, стук. Іще гучніше.

      – Що там таке? – запитав сонний голос.

      – Маю намір дізнатися, – Карін відсунула фіранку й кинула погляд на бруківку.

      – Господи! – вигукнула вона і зникла зі спальні, перш ніж Джайлз встиг запитати, що відбувається.

      Карін побігла сходами вниз, СКАЧАТЬ