Название: Надходить та година
Автор: Джеффри Арчер
Издательство: OMIKO
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Бест
isbn: 978-966-03-9655-5
isbn:
– Я все ще впевнений, що вони підтримають тебе тепер, коли дізналися правду. Чому б тобі не кинути шапку на ринг і нехай вони вирішують?
– Я цього не зроблю, адже якщо вони мене запитають, як я ставлюся до Карін, відповідь може їм не сподобатися.
– Велика честь для мене бути запрошеним на таку чудову подію, пані Кліфтон.
– Для мене теж велика честь познайомитися з вами, Хакіме, ваше ім’я було одним із перших у списку гостей. Ніхто не міг би зробити більше для Себастьяна, а після цього вельми неприємного досвіду з Едріеном Слоуном я назавжди залишуся у вас в боргу, адже знаю, що ваші співвітчизники таким не легковажать.
– Варто знати, хто ваші друзі, коли ви проводите стільки часу, зиркаючи через плече, пані Кліфтон.
– Емма, – виправила вона. – А скажіть-но, Хакіме, що саме ви бачите, коли зиркаєте через плече?
– Нечестиву трійцю, яка, підозрюю, планує воскреснути з мертвих і ще раз спробувати взяти під свій контроль «Фартинґс», а можливо, навіть і компанію Беррінґтонів.
– Але Меллор і Ноулс більше не члени правління компанії, а Слоун позбувся навіть тієї дрібки репутації, яку мав у Сіті.
– Це правда, але це не завадило їм створити нову компанію.
– «Меллор тревел»?
– Не думаю, що вони рекомендують своїм клієнтам замовити відпочинок у «Судноплавній компанії Беррінґтонів».
– Ми виживемо, – запевнила Емма.
– І припускаю, що ви вже знаєте, що леді Вірджинія Фенвік розглядає варіанти продажу своїх акцій компанії Беррінґтонів? Мої шпигуни мені доповіли, що зараз їй трохи бракує грошей.
– Справді? Ну, я б не хотіла, щоб ці акції потрапили в чужі руки.
– Немає потреби турбуватися про це, Еммо. Я вже доручив Себастьяну придбати їх, щойно вони з’являться на ринку. Будьте певні, якщо хтось навіть замислиться про те, щоб знову напасти на вас, Хакім Бішара та його караван верблюдів будуть у вашому розпорядженні.
– Це Дікінс, чи не так? – уточнила Мейзі, коли якийсь худий чолов’яга середнього віку з передчасно посивілим волоссям підійшов до неї, щоб віддати шану.
Він був одягнений у костюм, який залишився, мабуть, ще зі шкільних років.
– Мені лестить те, що ви мене пам’ятаєте, пані Кліфтон.
– Як я могла тебе забути? Зрештою, Гаррі ніколи не втомлювався мені нагадувати: «Дікінс вчиться у моєму класі, але, чесно кажучи, він у вищому класі».
– І я довів, що маю рацію, мамо, – втрутився Гаррі, приєднуючись до них. – Адже Дікінс зараз професор кафедри грецької мови в Оксфорді. І, як і я, він загадково зник під час війни. Але поки я сидів у буцегарні, він ховався у місці під назвою Блечлі-парк[4]. І він ніколи не розповідав, що відбувалося за тими вкритими СКАЧАТЬ
4