Название: Надходить та година
Автор: Джеффри Арчер
Издательство: OMIKO
Жанр: Современная зарубежная литература
Серия: Бест
isbn: 978-966-03-9655-5
isbn:
Чоловік розпочав із нагадування гостям про видатні досягнення Мейзі, незважаючи на мізерні шанси. Вона пройшла шлях від офіціантки в цукерні «Тіллі» до менеджера ресторану в Ґранд-готелі – першої жінки, яка посіла цю посаду. Після того як неохоче пішла на пенсію у віці шістдесяти років, Мейзі у зрілі літа вступила до Бристольського університету, де вивчала англійську мову, а за три роки закінчила курс із відзнакою, чого не зуміли досягти ні Гаррі, ні Емма, ні Себастьян – усі з різних причин.
Коли Мейзі підвелася, щоб висловити слова подяки, всі присутні підхопилися разом із нею. Жінка розпочала свою промову, як досвідчений професіонал, без нотаток і тремтіння:
– Усі матері вірять, що їхні сини особливі, і я не виняток. Звісно, я пишаюся багатьма досягненнями Гаррі не лише як письменника, але, що іще важливіше, як президента англійського ПЕН-клубу й учасника кампанії від імені своїх менш щасливих колег в інших країнах. На мою думку, його кампанія за звільнення Анатолія Бабакова із сибірського ГУЛАГу є набагато більшим досягненням, ніж перше місце у списку бестселерів «Нью-Йорк таймс». Але найрозумніше, що коли-небудь зробив Гаррі, це те, що він одружився з Еммою. За кожним великим чоловіком… – сміх та оплески підказували, що аудиторія погоджувалася з Мейзі. – Емма й сама по собі чудова жінка. Перша жінка – голова акціонерної компанії, але їй все одно вдається бути ще й зразковою дружиною та матір’ю. І, певна річ, мій онук Себастьян, який, як мені кажуть, стане наступним головою Банку Англії. Це має бути правдою, бо Себастьян сам мені це сказав.
– Я волів би стати головою банку «Фартинґс», – прошепотів Себ тітці Ґрейс, яка сиділа поруч.
– На все свій час, хлопче.
Мейзі закінчила свою промову такими словами:
– Це найщасливіший день у моєму житті, і я вважаю себе щасливою, що маю стільки друзів.
Гаррі зачекав, поки вщухнуть оплески, і знову підвівся, щоб побажати Мейзі довгих років життя та щастя. Усі гості підняли свої келихи й продовжували веселитися так, ніби це була остання ніч променадних концертів[3].
– Мені прикро бачити тебе знову самого, Себе, – зауважила Ґрейс після того, як вщухли оплески й усі повернулися на свої місця.
Себастьян промовчав, і Ґрейс узяла небожа за руку.
– Чи не настав нарешті час тобі прийняти той факт, що Саманта заміжня й має своє життя?
– Хотів би я, щоб усе було так просто, – зітхнув Себастьян.
– А СКАЧАТЬ
3