Надходить та година. Джеффри Арчер
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Надходить та година - Джеффри Арчер страница 8

СКАЧАТЬ гостей прибули до Садиби на вечерю, одягнувши чорні краватки, щоб відсвяткувати сімдесятиліття Мейзі, і коли вона увійшла під руку з Гаррі, нікому не складно було повірити, що вона, либонь, була однією з найбільших красунь свого часу. Гаррі сів біля матері й аж сяяв від гордощів, хоча він дедалі більше нервував із наближенням моменту, коли йому доведеться виголосити тост за здоров’я неньки. Його не так турбував виступ перед переповненою аудиторією, скільки перед матір’ю…

      Чоловік розпочав із нагадування гостям про видатні досягнення Мейзі, незважаючи на мізерні шанси. Вона пройшла шлях від офіціантки в цукерні «Тіллі» до менеджера ресторану в Ґранд-готелі – першої жінки, яка посіла цю посаду. Після того як неохоче пішла на пенсію у віці шістдесяти років, Мейзі у зрілі літа вступила до Бристольського університету, де вивчала англійську мову, а за три роки закінчила курс із відзнакою, чого не зуміли досягти ні Гаррі, ні Емма, ні Себастьян – усі з різних причин.

      Коли Мейзі підвелася, щоб висловити слова подяки, всі присутні підхопилися разом із нею. Жінка розпочала свою промову, як досвідчений професіонал, без нотаток і тремтіння:

      – Усі матері вірять, що їхні сини особливі, і я не виняток. Звісно, я пишаюся багатьма досягненнями Гаррі не лише як письменника, але, що іще важливіше, як президента англійського ПЕН-клубу й учасника кампанії від імені своїх менш щасливих колег в інших країнах. На мою думку, його кампанія за звільнення Анатолія Бабакова із сибірського ГУЛАГу є набагато більшим досягненням, ніж перше місце у списку бестселерів «Нью-Йорк таймс». Але найрозумніше, що коли-небудь зробив Гаррі, це те, що він одружився з Еммою. За кожним великим чоловіком… – сміх та оплески підказували, що аудиторія погоджувалася з Мейзі. – Емма й сама по собі чудова жінка. Перша жінка – голова акціонерної компанії, але їй все одно вдається бути ще й зразковою дружиною та матір’ю. І, певна річ, мій онук Себастьян, який, як мені кажуть, стане наступним головою Банку Англії. Це має бути правдою, бо Себастьян сам мені це сказав.

      – Я волів би стати головою банку «Фартинґс», – прошепотів Себ тітці Ґрейс, яка сиділа поруч.

      – На все свій час, хлопче.

      Мейзі закінчила свою промову такими словами:

      – Це найщасливіший день у моєму житті, і я вважаю себе щасливою, що маю стільки друзів.

      Гаррі зачекав, поки вщухнуть оплески, і знову підвівся, щоб побажати Мейзі довгих років життя та щастя. Усі гості підняли свої келихи й продовжували веселитися так, ніби це була остання ніч променадних концертів[3].

      – Мені прикро бачити тебе знову самого, Себе, – зауважила Ґрейс після того, як вщухли оплески й усі повернулися на свої місця.

      Себастьян промовчав, і Ґрейс узяла небожа за руку.

      – Чи не настав нарешті час тобі прийняти той факт, що Саманта заміжня й має своє життя?

      – Хотів би я, щоб усе було так просто, – зітхнув Себастьян.

      – А СКАЧАТЬ



<p>3</p>

Променадні концерти – восьмитижневий літній фестиваль класичної музики, який проводили щороку, переважно в Королівському Альберт-холі в Лондоні.