Три мушкетери. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ ваша правда! – перелякано вигукнула пані Бонасьє. – Тікаймо, нам треба мерщій сховатися!

      З цими словами вона схопила д’Артаньяна за руку й потягла його до виходу.

      – Але ж куди тікати? – вирвалося в д’Артаньяна. – Де ми можемо сховатися?

      – Подалі від цього будинку! Потім видно буде.

      І молоді люди, навіть не зачинивши за собою двері, швидко спустилися по вулиці Гробарів, звернули на Королівський Рів і зупинилися тільки біля площі Сен-Сюльпіс.

      – І що нам робити тепер? – спитав д’Артаньян. – Куди мені вас провести?

      – Навіть не знаю, що сказати… – відповіла пані Бонасьє. – Правду кажучи, я хотіла через свого чоловіка побачитися з паном де Ля Портом і розпитати його про те, що насправді сталося в Луврі за останні три дні та чи безпечно мені там з’являтися.

      – Я сам можу піти і покликати пана де Ля Порта, – запропонував д’Артаньян.

      – Так, але, на лихо, річ ось у чому: пана Бонасьє знають у Луврі, і його пропустили б, а вас не знають і тому вам не відчинять.

      – То й що, пані? – заперечив д’Артаньян. – Біля якого-небудь входу до Лувру напевно є відданий вам воротар, і варто лише сказати йому умовне слово…

      Пані Бонасьє пильно глянула на юнака.

      – А якщо я скажу вам це слово, – видихнула вона, – чи обіцяєте ви забути його відразу, як тільки скористаєтеся ним?

      – Клянуся честю дворянина! – вигукнув д’Артаньян тоном, який не допускав жодних сумнівів у щирості його слів.

      – Гаразд, я вам вірю. Ви, здається, чесний юнак. До того ж від вашої відданості, можливо, залежить ваше майбутнє.

      – Я зроблю все, що зможу, не вимагаючи за це ніяких обіцянок, аби прислужитися королю та зробити приємність королеві, – вигукнув д’Артаньян. – Розпоряджайтеся мною, як другом.

      – Але куди ви тим часом сховаєте мене?

      – Чи знаєте ви кого-небудь, до кого пан де Ля Порт міг би за вами прийти?

      – Ні, я не можу нікому довіритися.

      – Стривайте, – сказав д’Артаньян. – Тут неподалік домівка Атоса… Так, зовсім поруч.

      – Хто це – Атос?

      – Один з моїх друзів.

      – Але якщо він удома й побачить мене?

      – Зараз він на службі. Я проведу вас туди, а ключ заберу з собою.

      – А якщо він повернеться?

      – Він не повернеться. До того ж його попередять, що я привів жінку і ця жінка зараз у його квартирі.

      – Але хіба ви не розумієте, що це може дуже скомпрометувати мене?

      – Про що ви кажете! По-перше, вас там ніхто не знає, а подруге, ми в такому становищі, що нам не до умовностей.

      – Гаразд. Ведіть мене до вашого друга. Де він живе?

      – На вулиці Феру, за два кроки звідси.

      – Ходімо.

      І вони прискорили ходу. Як і передбачав д’Артаньян, Атоса вдома не було. Консьєрж, добре знаючи д’Артаньяна, без зайвих слів СКАЧАТЬ