Три мушкетери. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

      – Може, вип’ємо? Я за ваше здоров’я, а ви за моє? – запропонував він, наповняючи два келихи вином з Божансі, яке люб’язно прислав бідолашний Бонасьє.

      – О, це було б великою честю для мене, – пробурмотів командир гвардійців. – Щиро вдячний.

      – Тоді за ваше здоров’я, пане… як ваше ім’я?

      – Буаренар.

      – Пане Буаренар!

      – І за ваше, добродію… гм! А як ваше ім’я, дозвольте спитати?

      – Д’Артаньян.

      – За ваше здоров’я, пане д’Артаньян!

      – Але спершу, – в якомусь незрозумілому захваті вигукнув д’Артаньян, – спершу – за здоров’я короля і пана кардинала!

      Якби вино було погане, гвардієць, можливо, засумнівався б у щирості д’Артаньяна, але вино було чудове, і він повірив.

      – Що ви накоїли? – обурився Портос, коли начальник варти подався слідом за своїми підлеглими і четверо друзів залишилися самі. – Яка ганьба! Четверо мушкетерів дозволяють заарештувати бідолаху, який благає в них допомоги! Дворянин п’є із нишпіркою кардинала!

      – Портосе, – зауважив Араміс, – Атос уже сказав тобі, що ти дурень, і я приєднуюся до його думки. Д’Артаньяне, ти велика людина, і коли ти посядеш місце пана де Тревіля, я проситиму тебе поклопотатися за мене, щоб дістати місце настоятеля якого-небудь абатства.

      – Або я чогось не розумію, – вигукнув Портос, – або ви схвалюєте вчинок д’Артаньяна?

      – Ще б пак, хай йому біс! – сказав Араміс. – Не тільки схвалюю те, що він зробив, а й навіть поздоровляю його.

      – А тепер, панове, – мовив д’Артаньян, не обтяжуючи себе спробами пояснити Портосові свою поведінку, – один за всіх і всі за одного – це тепер наше гасло, згода?

      – Однак… – почав був Портос.

      – Простягни свою руку й присягайся! – в один голос вигукнули Атос і Араміс.

      Безсилий проти волі більшості, але продовжуючи стиха сипати прокляття, Портос простягнув руку, і всі четверо хором вигукнули слова, що підказав їм д’Артаньян:

      – Один за всіх і всі за одного!

      – Чудово! Тепер нехай кожен іде до себе додому, – сказав д’Артаньян так, ніби командував усе своє життя. – Але – обачність і ще раз обачність, бо з цієї хвилини ми починаємо війну проти кардинала.

      X

      МИШОЛОВКА ЗРАЗКА СІМНАДЦЯТОГО СТОЛІТТЯ

      Мишоловку винайшли задовго до нас. Коли з’явилася держава, вона створила поліцію, а поліція, у свою чергу, вигадала мишоловку.

      Зважаючи на те, що наші читачі не звикли ще до жаргону паризької поліції і що ми вперше за п’ятнадцять з лишком років нашої письменницької діяльності вживаємо це слово в такому значенні, спробуємо пояснити, про що йдеться.

      Коли в будинку, хоч би кому він належав, арештовують людину, яку підозрюють у здійсненні злочину, цей арешт тримається в таємниці. В передпокої влаштовують засідку з чотирьох або й п’яти поліцейських, двері відчиняють СКАЧАТЬ