Три мушкетери. Александр Дюма

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ то вона прикута до стіни і залишить її тільки тоді, коли її власник покине це помешкання. У будинку, крім шпаги, був ще портрет знатного вельможі часів Генріха III, вбраного надзвичайно вишукано, з орденом Святого Духа на грудях. Людина, зображена на портреті, мала з Атосом деяку схожість, якісь спільні родинні риси, які вказували на те, що цей вельможа, кавалер королівських орденів, був його предком.

      І нарешті, була ще скринька чудової ювелірної роботи, прикрашена таким самим гербом, що шпага і портрет. Скринька стояла на виступі каміна і своєю пишнотою різко контрастувала з рештою умеблювання. Ключ від цієї скриньки Атос завжди носив з собою. Але якось він одчинив її при Портосові, і той міг побачити, що в скриньці була лише купа якихось листів та паперів. Певно, то було любовне листування і сімейний архів.

      Портос мешкав у великій і на вигляд розкішній квартирі на вулиці Старого Голубника. Щоразу, проходячи з кимось із приятелів повз свої вікна, в одному з яких завжди стояв Мушкетон у парадній лівреї, Портос підводив голову і, вказуючи рукою нагору, пояснював: «А це мої апартаменти!» Але застати його вдома нікому ще не щастило, він ніколи нікого не запрошував до себе, і ніхто не мав уявлення про те, які справжні багатства приховані за цим розкішним фасадом.

      Що ж до Араміса, то він наймав помешкання з трьох кімнат – вітальні, їдальні та спальні. Спальня, що містилася, як і решта кімнат, на першому поверсі, виходила вікнами в маленький тінистий садок, густа зелень якого робила їх недосяжними для цікавих очей.

      Як улаштувався д’Артаньян, ми вже знаємо і встигли познайомитися з його слугою, шановним Планше.

      Д’Артаньян за вдачею своєю був дуже цікавий, як, до речі, й усі ті, хто не байдужий до інтриг. Він робив усе можливе і неможливе, щоб дізнатися, ким же таки насправді були Атос, Портос і Араміс, бо, як неважко було догадатися, за цими прізвиськами усі вони приховували свої дворянські імена. Особливо Атос, у якому за кілька льє можна було впізнати справжнього вельможу. Він звернувся до Портоса, щоб дістати відомості про Атоса та Араміса, і до Араміса, щоб довідатися, хто такий Портос.

      Портос, на жаль, і сам не міг розповісти про минуле життя свого мовчазного товариша більше, ніж чув од когось або від самого Атоса, коли той розщедрювався на кілька зайвих слів. Ходили чутки, що в нього було велике трагічне кохання і що чиясь підла зрада назавжди отруїла життя цієї шляхетної людини. Про яку йшлося зраду, ніхто до пуття не знав.

      Що ж до Портоса, то, крім його справжнього імені, що, так само, як і ймення обох його товаришів, було відоме лише одному панові де Тревілю, життя цього мушкетера було як на долоні. Охочий до слави та балачок, він просвічував наскрізь, немов кришталь. Помилитися у справжній сутності Портоса міг лише той, хто необачно повірив би в усі ті чесноти, які Портос собі приписував.

      Зате Араміса, здавалося б, позбавленого будь-якої загадковості, насправді всього огортала таємниця. Скупо відповідаючи на запитання СКАЧАТЬ