Будинок на Аптекарській. Ольга Саліпа

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ назвала її «гостьова собака». Друзі якраз їхали відпочивати й не мали з ким залишити свого пса. Знайома відправила дітей на дачу і привезла їм цього песика, щоб вони доглядали за ним півтора місяця і спробували, чи осилять таке назавжди. Ідея спрацювала. Через півтора місяця діти радо віддали песика господарям і навіть не згадують про купівлю такого дива собі. Втомилися. От якби так само можна було взяти додому «гостьову дитину» – спробувати, чи тобі це підходить, чи впораєшся. Бог дав ноги усім людям, але одні просто ходять, а інші – прекрасно танцюють. Так само і з дітьми. Народити можуть всі, але чи всі можуть бути батьками?

      До батькової квартири Ляна поверталася в хорошому настрої і з повними паперовими пакунками смаколиків. Ранковий Хмельницький потішив. Вже біля будинку, коли, за дитячою звичкою, підняла погляд вгору і знайшла очима рідне колись вікно, відчула, ніби на плечах навис важкий ранець. Згадала, чому вона тут.

      Дві старенькі бабці, що сиділи на лавці біля під’їзду, провели Ляну поглядом до дверей.

      – А ти не Толіка з дванадцятої квартири донька? – спитала котрась з них, коли дівчина вже вхопилася за ручку. Довелося відступити на крок і повернутися.

      – Так, його.

      – Царство небесне! То ми помітили, що його давно не видно, і викликали поліцію.

      – Угу, дякую, – Ляна не знала, що треба казати в такій ситуації, і зібралася якнайшвидше втекти у під’їзд, але бабусі не відпустили:

      – Ляна? Так, здається, тебе звуть? – одна з двох жіночок примружила очі, ніби силувалася щось пригадати. – Ти хворіла, як була малою. Тобі нічого їсти не можна було.

      – Угу.

      Приємно було, що бабця згадала її навіть через кілька років. Навіть двір після цього став ніби якийсь затишніший. Рідніший.

      – Ну, тепер ти як – здорова?

      – Здорова. А ви як? – вирішила бути ввічливою.

      – Та як-як. Доживаємо. Пам’ятаєш Ляночку? Толіка малу! – крикнула в саме вухо своїй компаньйонці. – Ось, тата хоронити приїхала.

      Стара співчутливо захитала головою.

      – А в нас тут із тодішніх мешканців майже нікого не лишилося. Центр міста. Квартири люди спродали. Де офіси, а де квартиранти наймають, – завелася розказувати стара. – А тато твій хорошим чоловіком був. Шкода, що так недобре закінчив. Я через стіну чула, як він реготав у той вечір. Сміявся, як дурний. Ніби перед смертю втратив глузд зовсім. А що лікарі кажуть? Яка причина?

      Дівчина знизала плечима:

      – Розтин показав, що серце зупинилося.

      – Ну, хіба так буває, щоб у такого ще молодого чоловіка просто так зупинилося серце? – зиркнула на неї стара. – Щось тут нечисто.

      Ляна переминалася з ноги на ногу: бабусі, схоже, передивилися серіалів і кримінальних новин. Зрештою, розповівши в двох словах, хто був на похороні та де могила, дівчина попрощалася і прошмигнула у під’їзд.

      Треба СКАЧАТЬ