Название: Я від Яники
Автор: Яника Мерило
Издательство: OMIKO
Жанр: Техническая литература
Серия: Шедеври нон-фікшн
isbn: 978-966-03-9647-0
isbn:
До речі, історія створення та падіння, переродження і знову падіння Nokia мені здається відмінним прикладом для багатьох підручників у сфері менеджменту та маркетингу, гідним того, щоб на хвилинку на ньому зупинитися.
Історія Nokia починається з 1865 року, коли Фредерік Ідестам заснував першу паперову фабрику в Тампере, а другу – в маленькому фінському містечку Nokia (Нокіа). Звідти й ім’я майбутнього виробника мобільних телефонів. Але в ті 1800-і – 1900-і роки попереду ще була довга історія виробництва електроенергії, гумових виробів і кабелів. Можливо, ви пам’ятаєте, були навіть шини Nokia. У 1980-х компанія стала третім найбільшим у Європі виробником телевізорів, але настала криза, і компанія вирішила сконцентруватися на діяльності, яка займала лише кілька відсотків від обороту – телекомунікації. Виробництво шин вивели з корпорації і сконцентрувалися на зв’язку, а незабаром – на мобільних телефонах. У результаті керівник Nokia наклав на себе руки, і до важелів правління прийшов Йорма Олліла, який разом із командою вивів майже збанкрутілу компанію у світові лідери.
Як і Nokia, так і Олліла був наповнений життям. Коли один журналіст наважився написати, що «Олліла напрочуд малого зросту й у нього неширокі плечі», інші журналісти збунтувалися не на жарт. Як таке взагалі можна писати? У великого керівника просто не можуть бути неширокі плечі. А під час прес-конференції всі завмирали, відстежуючи приховані сигнали – якого кольору у Олліла краватка або як він моргнув, щоб зрозуміти, купувати акції чи продавати. Усі сайти зависали від навантаження, бо дуже багато жителів Фінляндії були малими акціонерами Nokia, і під час прес-конференції перезавантажували форуми і новинні сайти, чекаючи будь-якого сигналу «купувати або продавати».
Це був час, коли ми отримали субпідряд від Nokia, потім від Microsoft і ще декількох компаній. Ніщо не віщувало швидких змін.
Приблизно тоді нашим клієнтом став і Arvopaperi – незалежна медіакомпанія з журналом і найпопулярнішим новинним сайтом у сфері інвестицій. У наглядову раду Arvopaperi входили керівники банків і фінської біржі, оскільки було вирішено, що саме ця платформа повинна бути об’єктивним і незалежним джерелом біржової інформації, новин і аналізів.
Панувало відчуття постійного тріумфу інтернет-технологій, і десь у 2001 році Arvopaperi запропонувала викупити нашу IT-компанію. Ніщо не віщувало, що ця бульбашка ось-ось лопне і що у сфері IT взагалі є пузир. Усе йшло вгору нереальними темпами. Мені був приблизно 21 рік.
Настрій був урочистий і бойовий. Ми писали презентації нашої компанії з недитячими валюаціями. Пам’ятаю, як на останню сторінку презентації я вставила фото мого улюбленого Jaguar S-type і на фон вирізала пісню Pet Shop Boys «I’ve got the brains, you’ve got the looks, let’s make lots of money» – «У мене є мізки, ви собою класні, давайте заробимо купу грошей».
Трохи епатажу було сприйнято з гумором, бо тоді керівником фінської біржі й Arvopaperi був зовсім непростий бізнесмен, який, свідомо чи ні, копіював Гордона Гекко з фільму «Уолл-стріт», де амбіції були цілком дозволені, – СКАЧАТЬ