Добрий Бог. Оповідання. Валер’ян Підмогильний

Чтение книги онлайн.

      Блискавкою пронеслась в голові думка, що Куся вагітна від нього, що в неї буде дитина, що він незабаром зробиться батьком.

      Буде хлопчик, неодмінно хлопчик; він буде тримати його на руках. Те хлоп’я буде казати йому: «Папа, папа!» Буде простягати до нього рученята.

      «Папа! Папа!»

      А камінь робився важчим.

      Віктор не хотів вірити.

      – «Я, учень сьомого класу, батько? Та ні, цього не може бути!»

      – Та кажи, що з тобою?

      Куся витерла очі.

      – Ну, пам’ятаєш, мене почало нудити. Я думала, що то від шлунка. Пішла до лікаря. Він обдивився, розпитав і каже, посміхаючись: «Дитятко, ви вагітні». Подивився на мене так… особливо. Як же мені соромно стало! Ледве припленталась додому. Що робити?

      Віктор захолонув. Думка про те, щоб кинути навчання, примусити й її залишити гімназію, одружитись, несміливо промайнула в мозку, та він зразу ж відкинув її далеко з ненавистю й презирством як недоладну. Чорна й невблаганна думка про смерть замість неї виринула й гадюкою вилася в голові.

      «Аборт? Ні, це не улаштовує справи. Це злочин. Одне, одне залишається їй і мені…»

      Смерть уявлялась йому в вигляді темряви. Все навкруги темне й сам він темрява. У цій темряві треба жити.

      А Бог?

      Бог…

      Так, треба молитись. А що ж поможе? Самогубство – гріх. Треба йти молитись, щоб він простив.

      На хвилину в мозку заворушилась думка про пекло, те пекло, котре уявляє собі простий народ. Казани з смолою, розпечені сковороди, чорти з веделками, хвостаті, чорні, як вугілля, гидкі, як образа.

      Навіщо я вірив?

      Ні, ні, так гадати гріх. Це воля Божа. Померти, померти…

      Потім на душі стало спокійно, тихо й безтурботно.

      – Кусю! Залишається одно – самим собі смерть заподіяти. Нічого іншого я не пригадаю.

      Очі Кусі забігали. Вона знову заплакала.

      – Нізащо, нізащо! Я жити хочу, я молода. Я не бідна… А ти… боягуз!

      Це слово образило Віктора. Він вжахнувся цього слова, й спокійний його настрій поплив кудись геть, а на душі знову зробилось холодно й темно.

      Що ж робити?

      – Я все сама зроблю.

      – Аборт?

      – Хоч би й так. Іди, іди зараз звідціль.

      Це теж образило Віктора. Він несвідомо сів на стілець і замислився.

      Думки літали роєм, і Віктор не міг стежити за ними.

      «Вона аборт хоче зробити? Що ж з того буде? Що буде?»

      Далі він не міг думати. На цім місці думки почали бігти кудись убік, зачіпаючи зовсім нецікаве.

      – Котра зараз година? Мабуть, рано ще? Може, піти з Кусею в театр?

      Тут він згадав, що сьогодні Куся нікуди не піде, й зараз же питав себе:

      «Чому?»

      – А, вона вагітна!

      Зробилось весело.

      Справа вже не така страшна, як здавалось раніш.

      «Ну, вагітна то й вагітна. Зробить СКАЧАТЬ