Добрий Бог. Оповідання. Валер’ян Підмогильний

Чтение книги онлайн.

      Тиміш знав, що Галька зараз там, у місті, на розпродажу жінок бігає під ліхтарями, сміється – молода, опасиста і вродлива. А за нею жуками повзуть чоловіки, наготувавши грошей. Знав це, але все-таки спитав, бо чогось здалося йому, що Галька сьогодні не пішла до міста і спить собі в іншому кутку хатини.

      Тепер же він заспокоївся, підпер голову рукою і подивився у вікно, – там застигла ніч, повна сонливих мрій.

      Постук у вікно вогнем обпік Тимоша, що лежав в напівсні. Він хутко підвівся, тремтячою рукою намацав костура, несподівано впустив його додолу, як голодний звір їжу, схопив його знову і подався відчиняти двері. Тиміш навіть не питав, хто там стукав, бо почував, що то вона, Галька, – опасиста, молода і вродлива.

      Одчинивши, він пропустив її повз себе, щоб подивитись, як гнучкою ходою вона пропливе в хату і, може, зачепе його злегенька рукою або плечем.

      Стара баба на хвилину прокинулась і, знову засинаючи, тягучим голосом крізь сон запитала:

      – Що… там таке?..

      – Я, – відповіла тихенько Галька.

      Тиміш прийшов у свій куток, спинився коло лави і посміхнувся. І те, що він кожного вечора збирався зробить, як і завше, лякало його, здавалось неможливим і смішним. Кожного вечора він відчиняв Гальці двері, посміхався і лягав спати, не мовивши й слова.