Оповідь Артура Гордона Піма. Эдгар Аллан По
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Оповідь Артура Гордона Піма - Эдгар Аллан По страница 27

Название: Оповідь Артура Гордона Піма

Автор: Эдгар Аллан По

Издательство: OMIKO

Жанр: Ужасы и Мистика

Серия:

isbn: 978-966-03-8759-1

isbn:

СКАЧАТЬ двоє заколотників із сокирами, ще двоє вартували біля головного люка. Помічник капітана гучно викрикнув: «Гей ви там, унизу, чуєте? Ану, вилазьте по одному – і без витребеньок!» Через кілька хвилин з’явився перший охочий – то був англієць, який найнявся на корабель матросом-чорноробом; він жалібно плакав і благав помічника капітана пощадити йому життя. У відповідь він дістав удар сокирою по голові. Бідолаха впав на палубу, навіть не застогнавши, а чорношкірий кок узяв його на руки, мов дитину, й точно розрахованим рухом викинув за борт. Матроси, які лишилися внизу, почули глухий звук удару та сплеск води; тепер ні погрозами, ні обіцянками неможливо було примусити їх піднятися на палубу, і тоді хтось запропонував викурити їх звідти, після чого відразу кілька людей вискочили на палубу, й Огастесові на мить видалося, що вони можуть здолати заколотників. Але тим пощастило надійно зачинити кришку люка, і з кубрика встигли вискочити лише шість матросів. Ті шестеро не мали зброї й поступалися ворогам у числі, отож після короткої сутички їм довелося здатися. Помічник капітана пообіцяв їх помилувати – з тим, безперечно, щоб заохотити матросів, які залишилися внизу, здатися теж, адже вони добре чули кожне слово, мовлене на палубі. Результат підтвердив передбачливість помічника капітана, підтвердилася і його диявольська жорстокість. Незабаром усі, хто ще лишався в кубрику, погодилися здатись, і по одному стали підійматися нагору; їх негайно зв’язували й укладали горічерева в один ряд із першими шістьма – отже, Огастесові було легко підрахувати, скільки матросів не брали участі в заколоті. Їх виявилося двадцять сім.

      Потім почалася страхітлива різанина. Зв’язаних матросів тягли волоком до трапа, де стояв чорний кок. Він бив кожну жертву сокирою по голові, а інші заколотники скидали вбитого за борт. У такий спосіб загинуло двадцять два чоловіки, й Огастес уже вважав себе мертвим, чекаючи, що ось-ось настане і його черга. Але мерзотники чи то втомилися, чи то відчули огиду до своєї кривавої праці, бо розправу над моїм другом та ще чотирма бранцями, які лежали зв’язані на палубі, тимчасово відклали; помічник капітана звелів принести рому, й уся ватага зарізяк розпочала пиятику, яка тривала до заходу сонця. Потім вони засперечалися, що робити із тими, хто залишився живий, – бідолахи лежали не далі як за чотири кроки від п’яної банди і чули кожне слово. Перепившись, заколотники, здавалося, полагідніли. Деякі з них навіть запропонували визволити бранців, поставивши їм за умову, щоб вони приєдналися до заколоту й узяли участь у розподілі здобичі. Одначе чорний кок (а то був у всіх відношеннях справжній диявол, і, мабуть, він впливав на інших заколотників не менше, ніж сам помічник капітана, а може, й більше) не бажав навіть слухати таких пропозицій і не раз поривався довершити криваву оргію біля трапа. На щастя, він так нализався, що його досить легко стримували менш кровожерливі приятелі, серед яких був і матрос-лотовий, відомий під ім’ям Дірка Петерса. Цей чоловік був син індіанки СКАЧАТЬ