2061. Третя одіссея. Артур Чарльз Кларк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ леді Джесмін, у якій просто ідеально поєднувалися жорсткість сталі та ніжність шовку, вирішила, що династія Цунґ і так уже зміцнилася достатньо.

      Те, що сер Лоренс особисто зацікавився космічним бізнесом, сталося цілком випадково (якщо можна так сказати). Звісно, його дуже цікавило все, що стосувалося морських та повітряних перевезень, але цим безпосередньо займалися п’ятеро його синів та їхні компаньйони. Справжньою ж любов’ю сера Лоренса були медії: газети (ті нечисленні, які ще залишалися), книжки, журнали (паперові та електронні), а над усе – глобальні телевізійні мережі.

      Тоді він придбав собі розкішний старий готель «Пенінсьюлар», який бідному китайському хлопчикові здавався колись справдешнім символом багатства та влади, та й перетворив його на свою резиденцію і головний офіс. Він оточив його прекрасним парком, місце для якого знайшов, просто запхавши прилеглі величезні торговельні центри під землю, а його щойно створена тоді «Корпорація лазерних земляних робіт» заробила йому на цьому ціле багатство, а для багатьох інших міст навіть стала взірцем для наслідування.

      Одного разу, милуючись незрівнянними на тлі неба обрисами міста по інший бік гавані, він вирішив, що тут треба ще дещо вдосконалити. Вид із нижніх поверхів його «Пенінсьюлара» десятиліттями псувала одна велика будівля, схожа на розчавлений м’ячик для гольфу. І сер Лоренс вирішив, що ця споруда має зникнути.

      Одначе директор Гонконгівського планетарію – одного з п’ятірки найкращих планетаріїв світу – мав щодо цього іншу думку, і дуже скоро сер Лоренс із превеликим, як не дивно, задоволенням виявив, що знайшов людину, яку неможливо купити ні за які гроші. І ці двоє чоловіків стали справжніми друзями, от тільки, коли згодом доктор Гессенштайн улаштовував у своєму планетарії до шістдесятого дня народження сера Лоренса спеціальну презентацію, він і гадки не мав, що змінить цим усю подальшу історію Сонячної системи.

      Розділ 5. З-під льоду

      Через понад сто років після того, як у 1924 році Цайсс створив у Єні найперший прототип, у планетаріях і досі використовували його оптичні проєктори, які так ефектно маячіли над глядацькою аудиторією. Але ще багато років тому Гонконг відмовився від такого проєктора третього покоління на користь набагато універсальнішої електронної системи. Уся величезна баня планетарію, по суті, була гігантським телевізійним екраном, складеним із тисяч окремих панелей, здатних показати будь-яке мислиме зображення.

      Та презентація відкрилася, як, звісно ж, і слід було очікувати, відданням належного невідомому винахідникові ракети, що жив собі десь у Китаї ще в XIII столітті. У перші п’ять хвилин був коротесенький історичний огляд, у якому, ймовірно, менше, ніж належало, ушановано російських, німецьких та американських першопрохідців в освоєнні космосу, – напевне, щоб зосередити більше уваги на досягненнях доктора Цяня Сюесеня[13]. Але, зважаючи на час і місце події, СКАЧАТЬ