2061. Третя одіссея. Артур Чарльз Кларк

Чтение книги онлайн.

СКАЧАТЬ відшукати цей рядок в огромі англійської літератури, бортовому комп’ютерові може знадобитися чимало часу – можливо, хвилин десять[18]. Але це з його боку було б шахрайством (до того ж дорогим), і Флойд вирішив за краще особисто прийняти такий виклик своєму інтелекту.

      Авжеж, вірш про війну – але про яку? Їх так багато було у XX столітті.

      Він усе ще блукав десь у туманах своєї пам’яті, коли до нього, рухаючись із легкою, неспішною грацією людей, що давно вже мешкають за сили тяжіння в одну шосту від земної, стали прибувати гості. На «світське товариство» «Пастера» сильно впливало так зване «відцентрове розшарування» суспільства: деякі постояльці цієї лікарні ніколи не залишали центральної її частини, «маточину» гігантської центрифуги, якою по суті й була космічна станція, з її нульовим прискоренням, а дехто, хто сподівався одного дня повернутися на Землю, віддавав перевагу майже земному гравітаційному режиму на самісінькому «ободі» цього величезного диска, який повільно обертався навколо власної осі.

      Найдавнішими та найближчими тут друзями для Флойда стали Джордж і Джеррі, що було дуже дивно, адже мав з ними вкрай мало спільного. Озираючись на свій власний, подеколи мінливий і неспокійний, життєвий шлях: два шлюби, троє офіційних заручин, двоє неофіційних, трійко дітей, він частенько відчував заздрість до тривалих і стабільних взаємин цих двох людей, на які, очевидно, аж ніяк не впливали відвідини їхніх «племінничків» із Землі чи Місяця, що траплялися час від часу.

      – А ви ніколи не думали про розлучення? – якось він запитав їх насмішкувато.

      І, як завжди, Джордж, чиє просто-таки акробатичне, але при цьому дуже вдумливе, диригування значною мірою посприяло відродженню популярності класичної оркестрової музики, по слово до кишені не поліз.

      – Про розлучення – зроду, – була його миттєва відповідь. – Про вбивство – постійно.

      – Упевнений, він ніколи на це не піде, – моментально вставив Джеррі. – Себестьєн усе розпатякає.

      Себестьєн – то був красивий та вельми балакучий папуга, якого ця парочка «імпортувала» на станцію після тривалої боротьби з лікарняним начальством. Той умів не тільки розмовляти, але й майстерно відтворював перші такти скрипкового концерту Сибеліуса, виконанням якого – не без допомоги скрипки Антоніо Страдіварі – ще пів століття тому Джеррі й здобув собі славу.

      І от настав час прощатись із Джорджем, Джеррі та Себестьєном, можливо, лише на кілька тижнів, а можливо, й назавжди. З усіма іншими, влаштувавши їм кілька вечірок, які серйозно спустошили винне сховище станції, Флойд уже встиг попрощатись, і тепер усі його думки були зайняті лише цими трьома.

      Арчі, його робот-секретар – застаріла модель, але й досі в ідеальному стані – уже був запрограмований Флойдом опрацьовувати всі вхідні повідомлення, належним чином на них відповідаючи самостійно або пересилаючи термінову та особисту інформацію йому на борт «Юніверсу». Після всіх СКАЧАТЬ