Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…. Отсутствует
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих… - Отсутствует страница 15
Название: Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…
Автор: Отсутствует
Жанр: Анекдоты
Серия: Антологія українського анекдота «Українська веселка»
isbn: 978-966-2434-08-8, 978-966-2434-15-6
isbn:
– Від кого ти почув це погане слово?!
– Від Діда Мороза!
– Не може бути!
– Може! Він так сказав, коли Петро заліпив йому сніжкою в око!
– Діду Морозе, дякую за подарунок!
– Не варто, пусте…
– Я теж так думаю, але мама веліла подякувати.
Чоловік грається з маленькою донькою. Врешті вона каже:
– Все, досить, у мене голова болить!
Чоловік уважно дивиться на дружину:
– Вас цьому з дитинства навчають?
Мама:
– Донечко, доїж суп. Ти знаєш, ким стають дівчатка, коли вони не їдять?
– Знаю. Манекенницями.
– Дитино, якщо тобі що-небудь дадуть, треба сказати «дякую».
– А якщо не дадуть?
У дитинстві бабуся зачинила мене в шафі і забула. А коли випустила, я був вже дорослим, повністю сформованим паралелепіпедом…
Перший Новий рік, який зустрічаєш по-дорослому, без батьків, у компанії друзів, чомусь проходить над унітазом.
Із зведень МВС: «За результатами шкільних творів «Як я провів літні канікули» було розкрито: три пограбування, шість крадіжок, два терористичні акти і вбивство президента Кеннеді».
– Альошо! Чи треба тебе називати Олексієм?
– Якщо вже повністю, то – Акакієм…
Учитель на батьківських зборах:
– Як мовиться, не при дітях будь сказано… Хоч їм це теж дуже цікаво…
– Іване, чому ти не зробив уроки?
– Та батько з матір’ю учора ввечері сварилися…
– Матір твою бачила, а хто твій батько?
– Оце вони й виясняли…
– Листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в енциклопедичний словник.
– Вам пощастило. Бо листи від мого сина змушують мене щоразу лізти в гаманець.
Хлопчик заходить у вагон метро і починає жебрати:
– Люди добрі, допоможіть, хто чим може, бо у нас всі бідні: і мама, і тато, і водій, і садівник, і служниця…
– Чому Друга світова війна почалася у 1939-му році, а Велика Вітчизняна майже на два роки пізніше?
– Німці проходили українську митницю.
Господиня наймає няньку для малого:
– А чому вам відмовили на попередньому місці?
– Я одного разу забула викупати дитину…
Дитячий голос із сусідньої кімнати:
– Ми беремо її, мамо!
– 300 г цукерок мені вистачить на все життя!
– Ти збираєшся прожити всього тиждень?
Наука придумує нові й нові засоби, щоб діти не засовували пальці в розетку, тому гинуть найобдарованіші.
Дитинство закінчується тоді, коли починає хотітися, щоб бажання виконував не Дід Мороз, а Снігурочка.
СКАЧАТЬ