Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні. Отсутствует
Чтение книги онлайн.

Читать онлайн книгу Куми та кумки. Анекдоти давні і сучасні - Отсутствует страница 1

СКАЧАТЬ рещений батько, хрещена мати.

      На Україні ХІХ – початку ХХ ст. побутували дві форми кумівства – індивідуальна і колективна. Перша, типова для більшої частини України, передбачала одну пару кумів; для другої (побутувала переважно на Правобережжі, особливо на Поділлі, у Карпатах) було характерно до трьох, п’яти і більше пар. Серед кумів існувала певна ієрархічність – головними вважались перші (старші) куми, а інші – молодшими. Осіб, які брали участь в обряді та обіді на честь хресника, називали прикумами, підкумами. У куми запрошували різних людей – від близьких родичів до осіб побічної кревності, а також сусідів чи приятелів. Залежно від порядку обрання кумів серед них виділялися кликані, одкупні та стрічені. Кликані (прохані) куми обиралися звичайним порядком: батько новонародженого приходив до заздалегідь намічених людей і, віддаючи їм хліб-сіль, просив бути кумом чи кумою. Відмовлятися в народі не було прийнято. Одкупних кумів брали на заміну кликаних у тому випадку, коли дитина тяжко й довго хворіє, аби запобігти таким чином її смерті. Заміна відбувалася за певним обрядом: новому кумові, в обмін на отримувані від нього гроші, через поріг або вікно подавали хворе дитя. Його тут же вбирали у принесену кумом нову білизну. Стрічені куми (стрітенні, здибані, куми з дороги) – це перші зустрічні люди, яких запрошували у куми. Як правило, так робили в тих родинах, де часто вмирали діти. Стрічені куми вважалися ріднішими за кликаних, одкупних же у народі шанували найбільше.

      Народна свідомість менш за все пов’язувала кумівство з церковними догмами. Воно сприймалося як певний прояв колективної сімейної спільності, взаємодопомоги. Між рідними й обраними батьками встановлювалися особливо дружні стосунки. Куми, як правило, вступали в супряжні спілки, приходили на толоки, запрошувалися у свідки (могоричники) при укладанні різних угод. За головування кума чи куми над хрещениками здійснювали обряди вікового (пострижини) та соціального (прилучення до сім’ї, громади, одруження тощо) характеру. Коли в сім’ї не було когось із рідних батьків, хрещені батьки сприяли трудовому вихованню дітей, брали на себе не тільки моральні, а й матеріальні обов’язки. А згодом і хресники повинні були виявляти всілякі знаки поваги та вдячності хрещеним батькам (відвідувати їх на свята, надавати необхідну допомогу тощо).

Українська минувшина: ілюстрований етнографічний довідник. – К.: Либідь, 1993.

      Для охрещення дитини треба двох кумів і їх запрошує батько дитини, прийшовши з хлібом. Відмовитися від кумівства не вільно. Якщо діти в батьків скоро вмирають, то проти цього в куми запрошують перших стрічних з вулиці, але тільки не дітей, – такі куми, вернувшись від Хрещення, вносять дитину не через двері, а подають через вікно. Але перед тим, як несуть дитину до Хреста, на роздоріжжі кидають нечистому жертву – відкупне, промовляючи: «На тобі, чорте, плату!»

      На Холмщині ще й досі існує звичай пошанування першого кумівства, – такого кума садовлять на солому на санях і везуть від його хати до батьків дитини з пошаною. При кінці обряду такий кум повинен викупитися.

Іларіон, митрополит. Дохристиянські вірування українського народу: іст. реліг. моногр. – К.: АТ «Обереги», 1991.

      Анекдоти давні і сучасні

      – Куме, а то вам руку на війні відірвало?

      – Та ні, куме, то як до військкомату тягнули!

      – Куме, не покидай свою жінку з дитям. Подивися, як вона бідна плаче.

      – Куме, хіба то плач. Ти би видів, як та плакала, що я з п’ятьма дітьми лишив.

      – Куме, оце тільки зараз зрозумів, що є два періоди, коли чоловік жінку не розуміє.

      – Які?

      – Перший: поки не одружиться, другий – після одруження.

      – Куме, маєте розміняти сто доларів?

      – Не маю, куме, але дякую за комплімент.

      Куми наколядувалися – ледве ноги несуть.

      – Куме, давай до мене навідаємося, світло горить, може хто є.

      Дійшли до вікон, «домашній» кум хукає на шибку, зазирає.

      – Куме, глянь ти, чи то я з жінкою забавляюся, чи мороз такий візерунок намалював…

      – Кумо, скільки літрів молока дає ваша корова?

      – Дванадцять.

      – А скільки здаєте до молочарні?

      – Дванадцять. Більше не можу, бо ж дітям хоч кілька літрів мушу залишити.

      Кум прийшов до кума в гості. Випивають, за-кусюють у садочку під вишнями.

      – Куме, а чому це ваш пес так пильно на мене дивиться?

      – Не звертайте уваги. Він на всіх так дивиться, хто з його миски їсть…

      – Кумо, а ви добре підготували свою Галю до такого важливого кроку, як одруження?

      – А то! Маємо двадцять літрів горілки, СКАЧАТЬ