Леонід Биков. Ростислав Коломиец

Чтение книги онлайн.

      Олексій Смирнов помер, дізнавшись про загибель свого друга.

      Вони не змогли жити один без одного…

      Дисонанс до ідилічної картини «В оточенні друзів».

      Друзі друзями, але хтось же і чому причепив до родини Бикових клеймо – «божевільні»?..

      І була жінка, співробітниця, якій він, лежачи в лікарні, довірив передати друзям свій «Заповіт» і яку він за півтора року до загибелі перестав помічати?..

      Душевно відкрита людина, Леонід Биков зумів лишатись аполітичним у часи, коли це слово звучало як присуд. Його ролі та фільми ніколи не створювалися за політично-кон’юнктурних мотивувань. «Будемо жити!» — повторював він на екрані та в житті. Вільний художник, вільний від усілякої заангажованості, він підтримував у людях у зовсім неоптимістичні часи віру в краще майбутнє, абсолютно не пов’язуючи це із державною політикою «Вперед! До перемоги комунізму!» У сталінські часи це було присудом для митця. У хрущовську «відлигу» й у подальші часи за це могли б відлучити від творчості. Або ж поставити «під підозру», контролюючи та корегуючи кожен крок митця. Останнє безпосередньо стосується Леоніда Бикова. І в цьому плані визначення Леоніда Бикова як аполітичної людини буде неточним. Він своєю кіноакторською та кінорежисерською творчістю підривав офіціоз ізсередини, не декларуючи цього.

      Для кінорежисера Леоніда Бикова: «Головне – за монтажем, ракурсом і панорамою не розхлюпати б душу! Мені здається, душа нашого народу ледь-ледь усміхається. Навіть коли болить, усміхається».

      Його немає з ким порівнювати – ні поставити поруч нарівні, ні відразу за кимось. То в чому ж виявлялася «незвичайність і глибока значущість» героїв Леоніда Бикова? Неповторність його мистецької особистості?..

      В архівах Музею Національної кіностудії імені Довженка, Київського державного музею театру, музики і кіно, Музею Харківського академічного українського драматичного театру імені Шевченка, Музею історії Краматорська накопичилося багато документальних свідчень про діяльність Леоніда Бикова.

      Існують численні спогади про Леоніда Бикова як людину, актора, режисера: його сестри Луїзи, доньки Мар’яни, друзів і колег майстра. Їх неважко віднайти у відкритому Інтернеті. Та й до мене особисто дійшли, окрім надрукованих, і ненадруковані спогади режисера Миколи Мащенка, який усе життя підтримував дружні стосунки з Леонідом Биковим, а також акторів, яким пощастило працювати з ним, зокрема, мого однокурсника по театральному інституту Віталія Дорошенка, який зіграв у двох його фільмах…

      Кінознавець Лариса Брюховецька написала ґрунтовну монографію під промовистою назвою «Своєрідне кіно Леоніда Бикова», в якій окремі влучні спостереження розчиняються у потоці загальних фраз і визначень. Ніби на протилежність цьому створена Наталією Тендорою монографія «Леонід Биков. “Ати-бати…”» побудована на проникливо-емоційному ставленні до особистості СКАЧАТЬ